Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 про німецькі бомби <g/> , оптимізм <g/> . Н. більше ніколи не бачив Галицького <g/> , Галицький не бачив Н. Це
doc#0 по правді <g/> , не було <g/> » <g/> . Красного Лиману Н. не знав <g/> , ніколи про нього й не думав <g/> . І це було добре <g/> . Треба було
doc#0 . В демократах не було потреби <g/> . Сімович ніколи не мав і не хотів мати організаційної праці <g/> ,
doc#0 . У ґурманських здібностях Петрова ми ніколи не сумнівалися <g/> . Н. вагається <g/> , але спробувати
doc#0 , але щось <g/> . Петров веде туди <g/> . « <g/> Бомби ніколи не вціляють двічі у те саме місце <g/> » <g/> , — каже він <g/> . </p><p> А
doc#0 . Ми вибрали позицію невоювання в чужих війнах <g/> . Ніколи й ніде <g/> . Світ від цього не змінився <g/> , чи він може
doc#0 — про нього можна б і не казати <g/> , бо на Україні він ніколи своїм і опереним не був <g/> , пробував його
doc#1 . </p><p> Не жди весни — святої долі <g/> ! </p><p> Вона не зійде вже ніколи </p><p> Садочок твій позеленить <g/> , </p><p> Твою надію оновить <g/> ! </p><p> І
doc#1 постійно світить лагідне сонце <g/> , що <g/> , здається <g/> , ніколи не заходить і не ховається за хмари <g/> . Російський
doc#1 Т. Шевченка <g/> . Але вони співіснували <g/> , як ніколи до того <g/> , з ідеями неминучої помсти <g/> , з ідеями
doc#2 і без гістерії <g/> . Але дивним дивом це ніколи не був перегляд старих позицій і зречення <g/> .
doc#3 конструкцій типу два речення <g/> . Хоч мова ніколи не застигає в непорушності і зміни ніколи не
doc#3 мова ніколи не застигає в непорушності і зміни ніколи не припиняються <g/> , але те <g/> , що спостерігаємо <g/> ,
doc#4 , про що хочу писати ( <g/> мене ще в дитинстві вчили <g/> : ніколи не починай своїх писань з я <g/> ) <g/> , і знаю <g/> , як я хочу
doc#4 леті може черкнутися крилом якоїсь речі <g/> , але ніколи на ній не зупиниться й не спочине <g/> . </p><p> Прикладів
doc#4 , а тільки акварель <g/> , підготовчих до картин <g/> , що ніколи не були і не будуть написані <g/> , — попри все це вони
doc#4 й Бавкіди <g/> . Для тих <g/> , хто забув свого Овідія або ніколи не дійшов до нього <g/> , пригадаймо <g/> : фрігійське
doc#4 стилізації — і які ж удалі <g/> ! — цих поетів <g/> , що на них ніколи не спромоглася б молодша Лівицька-Холодна <g/> . Бо
doc#5 змарнованої <g/> , бо навіть хвилина не вертається ніколи <g/> ! » – « <g/> Я щасливий <g/> , – веде далі Славенко <g/> , – що живу в
doc#5 . На новому мешканні Марта не зустріне ніколи своїх ворогів-наклепників <g/> . ( <g/> Отих <g/> , що «