Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 , як слобожанські <g/> , за Хвильовим <g/> . Азіатський мій край <g/> ! </p><p> Від загальних міркувань тут уже слід
doc#1 примірник « <g/> Марії <g/> » <g/> , писав <g/> : « <g/> Єсть се <g/> , по моїй думці <g/> , найкраща перла нашої поезії <g/> , — чигайте
doc#1 як <g/> , наприклад <g/> , « <g/> Великомученице кумо <g/> » <g/> , « <g/> Кума моя і я <g/> » <g/> , « <g/> Умре муж велій <g/> » <g/> , де вони відіграють явно
doc#1 <p> Ходімо дальше <g/> , дальше слава <g/> , </p><p> А слава — заповідь моя <g/> . </p><p> Мініятюри <g/> , створені I860 р. <g/> , — це поезія для
doc#1 від 3 листопада 1860 р. <g/> , і <g/> , до певної міри <g/> , « <g/> Кума моя і я <g/> » <g/> , 1860 р. <g/> ) <g/> . В останньому Шевченковому вірші
doc#1 » « <g/> І мертвим <g/> , і живим <g/> , і ненарожденним землякам моїм <g/> … » — тобто ще 1845 р. в його концепції
doc#1 єднання <g/> , не революції <g/> : </p><p> Обніміте ж <g/> , брати мої <g/> , </p><p> Найменшого брата <g/> , — </p><p> Нехай мати усміхнеться <g/> , </p>
doc#2 з прикметників то прислівники <g/> , то дієслова <g/> : </p><p> На моїх грядках барвінок </p><p> позатикувався с и н ь о. </p><p> Ось
doc#3 1952 <g/> , без малого півсторіччя тому <g/> , вийшла моя книжка про український числівник на
doc#3 не борознили мертвого царства <g/> . Ніякої реакції моя книжка не викликала <g/> . </p><p> Щоправда <g/> , моя книжка
doc#3 реакції моя книжка не викликала <g/> . </p><p> Щоправда <g/> , моя книжка вийшла у далекій Швеції <g/> , вона була
doc#3 революцій <g/> , хоч би і наймінімальніших <g/> . </p><p> Книжка моя ледве чи відома тут присутнім <g/> . Тому я дозволю
doc#3 деталі <g/> , в цілому ці мапи прекрасно збігаються з моїм матеріялом <g/> , ексцерпованим з творів красного
doc#3 письменства і обговореним на початку цього мого звідомлення <g/> . Як правило <g/> , мапи показують <g/> , що
doc#4 . </p><p> Підсумовуючи <g/> , отже <g/> , цей свого роду пролог до моєї статті ( <g/> не обов'язковий <g/> , як усі прологи <g/> ! <g/> ) <g/> , —
doc#4 поезій я зважував <g/> , чи не надається він на назву моєї статті <g/> . І ні одного знайти не спромігся <g/> .
doc#4 » в Зальцбурзі <g/> , згадка про « <g/> гнилизну <g/> » веде до мого виступу проти не завжди чесного байкаря тих
doc#4 : </p><p> Десь далеко — його Переяслав <g/> , під Шевченком — моє село <g/> . </p><p> Його — це чоловікове <g/> . Ми тепер у родинному
doc#4 для видавців <g/> , а ще й тому <g/> , що воно ніби підтримує мою тезу про щоденниковий характер або маску
doc#4 світом <g/> : </p><p> Я не сію і не збираю <g/> , </p><p> бідна хата в чужині моя <g/> , </p><p> але світ від краю до краю </p><p> належить таким <g/> , як я. </p>