Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 на тривожні сигнали <g/> . Війни ще не було <g/> , і ніхто не казав Н. <g/> , чи вона буде <g/> . Але залізничний рух <g/> … Від
doc#0 подарує <g/> , але приписувати іншому те <g/> , чого він не казав <g/> , не треба <g/> , « <g/> все по закону <g/> » <g/> . Н. повинен
doc#0 ) <g/> . Німці радо брали до свого складу людей <g/> , які казали <g/> , що вони німецького роду <g/> . Досить було
doc#0 можливе <g/> , навіть саме ніщо як таке <g/> , le neant <g/> , як казали французькі екзистенціялісти <g/> , ніщота —
doc#0 керували своїми підвладними <g/> . « <g/> По закону <g/> » <g/> , казав Шевченко <g/> , хоч і з іншого приводу <g/> , « <g/> по закону <g/> » <g/> . </p>
doc#0 з російськомовним судом і законами <g/> , а що вже казати про суд німецький <g/> , чи російський <g/> , чи будь-який
doc#0 , а також і солідну наукову бібліотеку <g/> , — кажуть <g/> , близько 35 тисяч назв <g/> . Тут були історик Борис
doc#0 назад <g/> . Він такий обурений <g/> , що навіть не треба казати <g/> : « <g/> А я ж казав <g/> ! » <g/> . Але Петров не здається —
doc#0 такий обурений <g/> , що навіть не треба казати <g/> : « <g/> А я ж казав <g/> ! » <g/> . Але Петров не здається — перелізьмо через
doc#0 ніколи не вціляють двічі у те саме місце <g/> » <g/> , — каже він <g/> . </p><p> А всередині — столики під білими
doc#0 два сходяться <g/> . Четвертий — про нього можна б і не казати <g/> , бо на Україні він ніколи своїм і опереним не був
doc#0 місток від Швейка до Сковороди і зворотньо <g/> . Кажуть французи <g/> : Du superbe au ridicule il n'y a qu'un
doc#1 з'являється знову в подальшому двовірші <g/> : </p><p> Явор каже <g/> : « <g/> Похилюся </p><p> Та в Дніпрові скупаюся <g/> » <g/> . </p><p> Козак каже
doc#1 каже <g/> : « <g/> Похилюся </p><p> Та в Дніпрові скупаюся <g/> » <g/> . </p><p> Козак каже <g/> : « <g/> Погуляю </p><p> Та любую пошукаю <g/> » <g/> . </p><p> Два останні рядки
doc#2 сказати — коні меткі <g/> , як стріли Перуна <g/> , — поетка каже <g/> : « <g/> Гучні <g/> , меткі на гони Перуна <g/> , стріли <g/> , коні <g/> » <g/> .
doc#2 , опис поетчиних відчувань оминений <g/> , нам кажуть бачити світ і вслухуватися в нього <g/> , а не в примхи
doc#2 , — </p><p> але не стримається <g/> , і вже в наступній строфі казатиме про п а л к е коріння горчію <g/> . Відтепер
doc#4 роздертости душі <g/> , трагедії безнадійносте <g/> . Не кажу вже про те <g/> , що стилістично вона існує в річищі
doc#4 співіснують <g/> , і один з них не знищує другого <g/> . </p><p> Як кажуть французи <g/> , c'est la vie <g/> . І додам <g/> , хоч вони так не
doc#4 французи <g/> , c'est la vie <g/> . І додам <g/> , хоч вони так не кажуть <g/> : C'est la poesie <g/> . </p><p> ВІСІМ </p><p> У тут досі сказаному я