This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 | на тривожні сигнали <g/> . Війни ще не було <g/> , і ніхто не | казав | Н. <g/> , чи вона буде <g/> . Але залізничний рух <g/> … Від |
doc#0 | подарує <g/> , але приписувати іншому те <g/> , чого він не | казав | <g/> , не треба <g/> , « <g/> все по закону <g/> » <g/> . Н. повинен |
doc#0 | ) <g/> . Німці радо брали до свого складу людей <g/> , які | казали | <g/> , що вони німецького роду <g/> . Досить було |
doc#0 | можливе <g/> , навіть саме ніщо як таке <g/> , le neant <g/> , як | казали | французькі екзистенціялісти <g/> , ніщота — |
doc#0 | керували своїми підвладними <g/> . « <g/> По закону <g/> » <g/> , | казав | Шевченко <g/> , хоч і з іншого приводу <g/> , « <g/> по закону <g/> » <g/> . </p> |
doc#0 | з російськомовним судом і законами <g/> , а що вже | казати | про суд німецький <g/> , чи російський <g/> , чи будь-який |
doc#0 | , а також і солідну наукову бібліотеку <g/> , — | кажуть | <g/> , близько 35 тисяч назв <g/> . Тут були історик Борис |
doc#0 | назад <g/> . Він такий обурений <g/> , що навіть не треба | казати | <g/> : « <g/> А я ж казав <g/> ! » <g/> . Але Петров не здається — |
doc#0 | такий обурений <g/> , що навіть не треба казати <g/> : « <g/> А я ж | казав | <g/> ! » <g/> . Але Петров не здається — перелізьмо через |
doc#0 | ніколи не вціляють двічі у те саме місце <g/> » <g/> , — | каже | він <g/> . </p><p> А всередині — столики під білими |
doc#0 | два сходяться <g/> . Четвертий — про нього можна б і не | казати | <g/> , бо на Україні він ніколи своїм і опереним не був |
doc#0 | місток від Швейка до Сковороди і зворотньо <g/> . | Кажуть | французи <g/> : Du superbe au ridicule il n'y a qu'un |
doc#1 | з'являється знову в подальшому двовірші <g/> : </p><p> Явор | каже | <g/> : « <g/> Похилюся </p><p> Та в Дніпрові скупаюся <g/> » <g/> . </p><p> Козак каже |
doc#1 | каже <g/> : « <g/> Похилюся </p><p> Та в Дніпрові скупаюся <g/> » <g/> . </p><p> Козак | каже | <g/> : « <g/> Погуляю </p><p> Та любую пошукаю <g/> » <g/> . </p><p> Два останні рядки |
doc#2 | сказати — коні меткі <g/> , як стріли Перуна <g/> , — поетка | каже | <g/> : « <g/> Гучні <g/> , меткі на гони Перуна <g/> , стріли <g/> , коні <g/> » <g/> . |
doc#2 | , опис поетчиних відчувань оминений <g/> , нам | кажуть | бачити світ і вслухуватися в нього <g/> , а не в примхи |
doc#2 | , — </p><p> але не стримається <g/> , і вже в наступній строфі | казатиме | про п а л к е коріння горчію <g/> . Відтепер |
doc#4 | роздертости душі <g/> , трагедії безнадійносте <g/> . Не | кажу | вже про те <g/> , що стилістично вона існує в річищі |
doc#4 | співіснують <g/> , і один з них не знищує другого <g/> . </p><p> Як | кажуть | французи <g/> , c'est la vie <g/> . І додам <g/> , хоч вони так не |
doc#4 | французи <g/> , c'est la vie <g/> . І додам <g/> , хоч вони так не | кажуть | <g/> : C'est la poesie <g/> . </p><p> ВІСІМ </p><p> У тут досі сказаному я |