This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 | питав один <g/> , не повторювалося другим <g/> . Спочатку | йшла | — досить коротко — група запитань про |
doc#0 | питав один <g/> , не повторювалося другим <g/> . Спочатку | йшла | — досить коротко — група запитань про |
doc#0 | в гості <g/> . Школи закриті <g/> , нема потреби туди | йти | <g/> . Ходити можна тільки до найближчого сусіда <g/> , |
doc#0 | . їхалося звідки <g/> . На Красний Лиман поїзди ще | йшли | за розкладом <g/> , продавалися квитки <g/> . Пасажирів |
doc#0 | , але тепер у напрямі до Харкова <g/> . Поїзд і далі | йшов | за розкладом <g/> , каса й тут продавала квитки <g/> . Але |
doc#0 | барака <g/> ? </p><p> — Сказали <g/> . </p><p> — Нікуди не | йдіть | <g/> . Чекайте тут на мене <g/> . </p><p> Ця чудасія чекання |
doc#0 | , ані її прізвища <g/> . Він твердо вирішив нікуди не | йти | <g/> , а більше не знав нічого <g/> . </p><p> Десь за півгодини |
doc#0 | значення воно <g/> , либонь <g/> , не мало <g/> : все | йшло | шкереберть <g/> , Берлін не існував <g/> , Гітлер і його |
doc#1 | посилює « <g/> побрались <g/> » <g/> . Але чому після того | йде | « <g/> помолоділи <g/> » <g/> ? Чи треба це розуміти як метафору |
doc#1 | не лише зміну форми <g/> . Вона була пов'язана і | йшла | пліч-о-пліч із зміною у поетових настроях і |
doc#1 | . </p><p> І <g/> , голову схопивши в руки <g/> , </p><p> Дивуєшся <g/> , чому не | йде | </p><p> Апостол правди і науки <g/> ? </p><p> ( <g/> 5 листопада 1860 р. <g/> ) </p> |
doc#2 | безжалісний світ <g/> , де кожного часу людина | йде | на двобій і останній суд <g/> , і ця гармонія робить |
doc#2 | Лятуринської <g/> , і він її вже не покине <g/> : </p><p> Ярило | йде | <g/> . </p><p> Куди ступне — підводить зело <g/> . </p><p> Куди погляне — |
doc#2 | зело <g/> . </p><p> Куди погляне — квіт цвіте <g/> . </p><p> Ярило | йде | навпрост весело <g/> . </p><p> З Ярилом з'являється еротика |
doc#2 | ( <g/> У пОЛі кОЛос спОЛо- вів <g/> ) <g/> , переплескові рими <g/> : « <g/> | Йди | но <g/> , котку <g/> , йди <g/> , воркотку Присипляти нашу |
doc#2 | вів <g/> ) <g/> , переплескові рими <g/> : « <g/> Йди но <g/> , котку <g/> , | йди | <g/> , воркотку Присипляти нашу Злотку <g/> ! » Світ |
doc#2 | « <g/> На труну Ольжичеві <g/> » <g/> , і за ним так само логічно | йдуть | вірші про частування мертвих членів роду в |
doc#4 | Ми тепер у родинному меш- канні-притулку <g/> . Далі | йде | діялог <g/> : </p><p> « <g/> Ти вікно відчинив <g/> ? Навіщо <g/> ? » — </p><p> « <g/> Ось |
doc#4 | походить від авторки <g/> . Звідти <g/> , найімовірніше <g/> , | йде | попередження цілости поезій короткими |
doc#4 | й те <g/> , що « <g/> старі <g/> » <g/> , « <g/> панноч- чині <g/> » поезії | йдуть | від я <g/> , а « <g/> нові <g/> » <g/> , людські й людяні <g/> , розгортають |