Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 питав один <g/> , не повторювалося другим <g/> . Спочатку йшла — досить коротко — група запитань про
doc#0 питав один <g/> , не повторювалося другим <g/> . Спочатку йшла — досить коротко — група запитань про
doc#0 в гості <g/> . Школи закриті <g/> , нема потреби туди йти <g/> . Ходити можна тільки до найближчого сусіда <g/> ,
doc#0 . їхалося звідки <g/> . На Красний Лиман поїзди ще йшли за розкладом <g/> , продавалися квитки <g/> . Пасажирів
doc#0 , але тепер у напрямі до Харкова <g/> . Поїзд і далі йшов за розкладом <g/> , каса й тут продавала квитки <g/> . Але
doc#0 барака <g/> ? </p><p> — Сказали <g/> . </p><p> — Нікуди не йдіть <g/> . Чекайте тут на мене <g/> . </p><p> Ця чудасія чекання
doc#0 , ані її прізвища <g/> . Він твердо вирішив нікуди не йти <g/> , а більше не знав нічого <g/> . </p><p> Десь за півгодини
doc#0 значення воно <g/> , либонь <g/> , не мало <g/> : все йшло шкереберть <g/> , Берлін не існував <g/> , Гітлер і його
doc#1 посилює « <g/> побрались <g/> » <g/> . Але чому після того йде « <g/> помолоділи <g/> » <g/> ? Чи треба це розуміти як метафору
doc#1 не лише зміну форми <g/> . Вона була пов'язана і йшла пліч-о-пліч із зміною у поетових настроях і
doc#1 . </p><p> І <g/> , голову схопивши в руки <g/> , </p><p> Дивуєшся <g/> , чому не йде </p><p> Апостол правди і науки <g/> ? </p><p> ( <g/> 5 листопада 1860 р. <g/> ) </p>
doc#2 безжалісний світ <g/> , де кожного часу людина йде на двобій і останній суд <g/> , і ця гармонія робить
doc#2 Лятуринської <g/> , і він її вже не покине <g/> : </p><p> Ярило йде <g/> . </p><p> Куди ступне — підводить зело <g/> . </p><p> Куди погляне —
doc#2 зело <g/> . </p><p> Куди погляне — квіт цвіте <g/> . </p><p> Ярило йде навпрост весело <g/> . </p><p> З Ярилом з'являється еротика
doc#2 ( <g/> У пОЛі кОЛос спОЛо- вів <g/> ) <g/> , переплескові рими <g/> : « <g/> Йди но <g/> , котку <g/> , йди <g/> , воркотку Присипляти нашу
doc#2 вів <g/> ) <g/> , переплескові рими <g/> : « <g/> Йди но <g/> , котку <g/> , йди <g/> , воркотку Присипляти нашу Злотку <g/> ! » Світ
doc#2 « <g/> На труну Ольжичеві <g/> » <g/> , і за ним так само логічно йдуть вірші про частування мертвих членів роду в
doc#4 Ми тепер у родинному меш- канні-притулку <g/> . Далі йде діялог <g/> : </p><p> « <g/> Ти вікно відчинив <g/> ? Навіщо <g/> ? » — </p><p> « <g/> Ось
doc#4 походить від авторки <g/> . Звідти <g/> , найімовірніше <g/> , йде попередження цілости поезій короткими
doc#4 й те <g/> , що « <g/> старі <g/> » <g/> , « <g/> панноч- чині <g/> » поезії йдуть від я <g/> , а « <g/> нові <g/> » <g/> , людські й людяні <g/> , розгортають