Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 і <g/> , кажучи словами російського класика ( <g/> зовсім з іншої нагоди і в іншу добу сказаними <g/> ) <g/> , « <g/> в
doc#0 ? — на розмову до КГБ на Раднаркомівській <g/> , зовсім близько <g/> . Громадянки Н. не було вдома <g/> , від
doc#0 загрозою <g/> , все облуда — Галицький <g/> , який зовсім не Галицький <g/> , Н. <g/> , який не Н. Тихцем і
doc#0 вилізти <g/> ! А Н. хотів виїхати з Харкова <g/> , але зовсім не мав бажання заїхати бозна-куди <g/> , звідки не
doc#0 працю над своїм словником ( <g/> не має значення <g/> , що зовсім іншого профілю <g/> ) і що Н. стає безробітним <g/> , Іван
doc#0 заїжджих зі сходу <g/> , світ в інших уніформах і з зовсім відмінною фразеологією <g/> . Вічне кружляння
doc#0 він може змінитися <g/> , але наші руки чисті <g/> . Майже зовсім чисті <g/> . Абсолютного нічого нема <g/> , тільки смерть
doc#0 до катастрофи <g/> : нищення інших і нищення себе <g/> . Із зовсім свіжих і загальновідомих прикладів перше
doc#0 сказати про підстави для такого зближення наче зовсім відмінних постатей <g/> . Насамперед <g/> , треба
doc#0 , і після того воно було вписаністю в поведінку <g/> . Зовсім недавно <g/> , в нашому столітті <g/> , як кодекс
doc#1 , ні вульґаризмів <g/> . Лексичний матеріял зовсім невтральний <g/> . Тема самотности <g/> , старости <g/> ,
doc#1 , а паралелізмом трьох образів <g/> , здавалося б <g/> , зовсім не пов'язаних між собою <g/> , — калини та явора <g/> ,
doc#1 написав десь за десять днів до смерти і котрий зовсім не позбавлений любови до життя та світу цього <g/> .
doc#2 з універсальним — тут ще з'являється і зовсім не дисгармонує вірш « <g/> На труну Ольжичеві <g/> » <g/> , і за
doc#4 роки й старечі приносять визначні твори <g/> , але зовсім відмінного характеру <g/> . Це випадок <g/> , приміром <g/> ,
doc#4 засіб <g/> , але теж не тільки засіб <g/> . </p><p> Поетка може й зовсім зневтралізувати себе <g/> , усунути себе з вірша не
doc#4 бачення <g/> , це теж я <g/> , сховане за ощадним і ніби зовсім безособовим малюнком <g/> . Та й образ торби білого
doc#4 що ллються </p><p> у пітьми океани <g/> . </p><p> Тут особа авторки не зовсім усунена <g/> , бачимо її і в займеннику мене і в виборі
doc#4 , але які поетка намагалася « <g/> вмуштрувати <g/> » в дві зовсім відмінні збірки — одну любовну й другу
doc#4 , що « <g/> прагне вияву в новому слові <g/> » ( <g/> « <g/> Вечір <g/> » <g/> ) <g/> , І зовсім уже по-рількеанському звучить невеличка