Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 німецькі бомби <g/> , оптимізм <g/> . Н. більше ніколи не бачив Галицького <g/> , Галицький не бачив Н. Це було 6
doc#0 ніколи не бачив Галицького <g/> , Галицький не бачив Н. Це було 6 жовтня <g/> , останнє спіткання Н. із його
doc#0 були і в Красному Лимані <g/> . Але Н. їх там не бачив і міг забути <g/> . Тут <g/> ? Що <g/> , коли Галицький ще не
doc#0 Пушкінові <g/> . Він ішов східним боком <g/> , з рогу бачив жвавий рух <g/> , незвичайний у порожньому <g/> ,
doc#0 довкола <g/> ? Усе це було безвартісне <g/> . Як дон Кіхот бачив богиню у вульгарній дівці <g/> , так за всіма
doc#0 » <g/> ) <g/> . Автор цих спогадів мав приємність бачити франків- ську виставу « <g/> Швейка <g/> » 24 травня 1929
doc#1 наприклад <g/> , є вірш <g/> : </p><p> І Архімед <g/> , і Галілей </p><p> Вина й не бачили <g/> . Єлей </p><p> Потік у черево чернече <g/> ! </p><p> А ви <g/> , святиє
doc#1 людину порівняно з деревом <g/> , а не навпаки <g/> . Отже <g/> , бачимо перше відхилення від стилю народніх пісень ( <g/> у
doc#1 хотів покарання зла через самосуд <g/> , то тепер він бачить <g/> , як </p><p> Люде тихо <g/> , </p><p> Без всякого лихого лиха </p><p> Царя до
doc#1 устрою <g/> . Не сокиру <g/> , а тільки книжку ми бачимо в основі образу апостола правди і науки <g/> . </p><p> Євген
doc#1 з темряви <g/> , з невідомосте <g/> , мов очі Сатани <g/> . </p><p> Як бачимо <g/> , глибока любов поета до рідного краю не пропала
doc#1 битвах та сутичках минулого і не в сліпому бунті бачить тепер Т. Шевченко визволення людини <g/> , а в
doc#2 , де до послуг тільки лінія <g/> , тільки сильвета <g/> , бачимо пишні барви й опуклі форми барокко <g/> . </p><p> Шлях
doc#2 ) <g/> , приймають творчість Лятуринської тому <g/> , що бачать <g/> , як многоводність її фактично заперечує
doc#2 бою <g/> » <g/> , — більше ні слова про перебіг битви <g/> , але ми бачимо його <g/> . « <g/> Лише в один кінець сліди <g/> » <g/> , — тут увесь
doc#2 лірика починається з я <g/> : так я відчуваю <g/> , так я бачу <g/> . З поезії Лятуринської я здебільшого усунене <g/> ,
doc#2 опис поетчиних відчувань оминений <g/> , нам кажуть бачити світ і вслухуватися в нього <g/> , а не в примхи однієї
doc#2 я <g/> , але й не безлике він <g/> ; крізь ти звертання бачимо схвильовану особу того <g/> , хто молиться й радіє <g/> , і
doc#4 міні-дисертації <g/> , а від себе <g/> , як я ту творчість бачу <g/> , сприймаю <g/> , відчуваю <g/> . Можу уточнити <g/> , що
doc#4 воліла ту збірку <g/> , те своє поетичне обличчя <g/> , бачити і бути баченим <g/> . </p><p> Так <g/> , отже <g/> , думаю <g/> , що двоподіл