Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#2 , маки та й ще чорнобривці <g/> ! — </p><p> Чи не так <g/> , княгине Ганно <g/> , увижалось дівці <g/> ? </p><p> Звичайно <g/> , це не сюсюкання
doc#12 подвоюються в словах <g/> : ввесь <g/> , ( <g/> і весь <g/> , увесь <g/> ) <g/> , Ганна <g/> , ссати <g/> , овва <g/> , панна <g/> . </p><p> 4. Приголосні
doc#19 в розповіді небіжчиця Загребина дружина Ганна Сидорівна <g/> , що вміла дати господі лад і била
doc#27 таких адресатів можна назвати його дружину Ганну Барвінок <g/> , що сама була українською
doc#27 , але ні слова про прецікавий « <g/> роман <g/> » з Ганною Рентелівною <g/> . Можемо тільки здогадуватися про
doc#27 до двох жінок — молодої ще дружини авторової Ганни Барвінок і героїні його « <g/> роману <g/> » дещо
doc#27 , чи Марко Вовчок <g/> , чи Параска Глібова <g/> , чи Ганна фон-Рентель <g/> , зв'язок звичайно не був довший
doc#27 світі <g/> . Його оптимізм поволі блякне <g/> . У листах до Ганни фон-Рентель ще в березні 1861 року Куліш писав <g/> :
doc#40 припадає послідовно на закінчення <g/> , напр <g/> . <g/> : Ганна — Ганнин <g/> , дочка — доччин — доччина <g/> , сестра —
doc#40 , ніж дальший <g/> , пор <g/> . <g/> : « <g/> Він ще далекішим видався Ганні <g/> , ніж колись <g/> » ( <g/> Косач <g/> ) тощо <g/> . Загалом форми з
doc#40 мова має в словах горіх <g/> , гострий <g/> , ганус <g/> , Ганна <g/> , гарба <g/> , гармата <g/> , гаспид <g/> , гикавка <g/> ) <g/> , а з другого
doc#40 , а зберігається чисто традиційно <g/> : панна <g/> , Ганна <g/> , ссати <g/> , лляний ( <g/> і льняний <g/> ) <g/> , ллю — ллєш <g/> . </p><p> г <g/> )
doc#40 , як ми бачили <g/> , тут нема <g/> ; напр <g/> . <g/> , слова обіддя <g/> , Ганна діляться на склади обід'-дя <g/> , Ган-на <g/> . </p><p> Друга
doc#47 , Софії Русової <g/> , а до певної міри й Олени Теліги й Ганни Черінь <g/> . І в оцінці людини і в оцінці твору
doc#47 , проти обігравання статі <g/> , — що вона закидає Ганні Черінь <g/> , проти літератури <g/> , що не бачить мети в
doc#51 . Уже перших кілька сторінок з творів П. Куліша <g/> , Ганни Барвінок чи Бориса Грінченка вказували на
doc#53 ( <g/> 1857 <g/> ) <g/> , О.Кониського ( <g/> 1858 <g/> ) <g/> , М.Номиса і Ганни Барвінок ( <g/> 1860 <g/> ) <g/> , І.Нечуя-Левицького <g/> , Панаса
doc#59 такої спокуси <g/> . Ірин зникає мовчки <g/> , і не тільки Ганна Олексіївна й Вадим Васильович <g/> , а і читач не
doc#59 тими <g/> , хто поза життям — з професором Кравчуком і Ганною Олексіївною <g/> , не в стані <g/> , кажучи словами
doc#59 суть <g/> . </p><p> Хіба можна забути Галоччину матір Ганну Олексіївну <g/> , цю петербурзьку ґранд-даму <g/> , що