Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#36 й вартий уваги як старовина <g/> . Князь Костянтин Васильович переніс його сюди з Суздаля року 1351-го <g/> . Може
doc#59 дійові особи повісти <g/> : письменник Вадим Васильович <g/> , професор Кравчук <g/> , спекулянт-мільйонер
doc#59 , про її перше знайомство з Вадимом Васильовичем і Іриним <g/> , про її романтичну втечу до Хусту —
doc#59 . Вони « <g/> визволяються від влади вчора <g/> » <g/> . </p><p> Вадим Васильович <g/> , від особи якого ведеться оповідь <g/> , каже <g/> : « <g/> Це <g/> ,
doc#59 цьому хлопцеві на шляху <g/> » <g/> , — коментує Вадим Васильович <g/> , оповідач <g/> . Лірика при ньому знічується й стає
doc#59 знов повертається до Галочки <g/> . Оповідач <g/> , Вадим Васильович <g/> , що ненавидить Ірина і захоплюється ним <g/> , думає
doc#59 , яким він себе робив <g/> . </p><p> Так що ж <g/> , має рацію Вадим Васильович <g/> , кажучи <g/> : « <g/> Ірин — це назагал мірнота <g/> . Ірин — це
doc#59 завжди відсуваного на другий плян Енея — Вадима Васильовича <g/> ? </p><p> І саме тут ми доходимо до відповіді <g/> . Ірин робив
doc#59 мовчки <g/> , і не тільки Ганна Олексіївна й Вадим Васильович <g/> , а і читач не мають навіть змоги з ним
doc#59 , від якого ми все чуємо <g/> , письменник Вадим Васильович <g/> , він же — Еней <g/> . </p><p> Якщо Божок був тінню старого
doc#59 . </p><p> Якщо Божок був тінню старого Ірина <g/> , то Вадим Васильович — тінь нового Ірина <g/> . Як без Божка була б неповною
doc#59 тема Іринового « <g/> вісниківства <g/> » <g/> , так без Вадима Васильовича не окреслилася б у всій своїй виразності тема
doc#59 , й проте життя гарне <g/> » <g/> . </p><p> Але гуманізм Вадима Васильовича — гуманізм спостерігання й безсилости <g/> . Еней —
doc#59 трофеїв <g/> » <g/> . Так характеризує Ларису Вадим Васильович <g/> . </p><p> Задум автора ясний <g/> . Оранжерійність Галочки <g/> ,
doc#59 він лишається самотній і покинутий <g/> , як і Вадим Васильович <g/> , осторонь нового життя <g/> , на старих берегах <g/> ,
doc#59 . Натомість він подає епізод сперечання Вадима Васильовича з генералом князем Б. за Гоголя <g/> . І цього досить <g/> .
doc#59 у тому епізоді <g/> , коли Галочка дякує Вадимові Васильовичеві за оборону Гоголя і — « <g/> над рахманною
doc#59 масою зійшов молодик <g/> . </p><p> Ми бачимо <g/> : думки Вадима Васильовича <g/> , психологічний конфлікт його з Ірином <g/> ,
doc#80 і наївний <g/> , репрезентований Іваном Васильовичем Ґулею <g/> , « <g/> двома дідами <g/> » Данилом Івановичем
doc#81 існує <g/> , значить <g/> , має дозвіл <g/> . Але Василь Васильович Дубровський з досвідом давніх років і потім