Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Друга світова війна в її початках 1939 і 1941 років у Франції <g/> , й Англії <g/> , і Польщі <g/> , а за два роки — Росії <g/> , виростала з приречености <g/> , болю й відчаю <g/> .
doc#1 Іван Франко <g/> , посилаючи Уляні Кравченко примірник « <g/> Марії <g/> » <g/> , писав <g/> : « <g/> Єсть се <g/> , по моїй думці <g/> , найкраща перла нашої поезії <g/> , — чигайте її <g/> , і вчитуйтесь добре <g/> , і пильно придивляйтесь <g/> , як можна речі <g/> , на око прозаїчні <g/> , піднести до високої поези <g/> , як можна малими средствами <g/> , кількома простими словами викликати велике враження <g/> » 1. </p><p> Як « <g/> Марія <g/> » <g/> , так і « <g/> Неофіти <g/> » творять враження універсальносте <g/> .
doc#2 Микола Глобенко уважно порівняв перші її дві збірки - « <g/> Княжу емаль <g/> » і « <g/> Гусла <g/> » <g/> .
doc#3 Рідше трапляються в полі спостережень однієї особи радикальні зсуви в поширених і поточних синтаксичних конструкціях <g/> , коли одна раптом « <g/> виходить з моди <g/> » <g/> , занепадає і на її місце приходить інша <g/> , нова <g/> , при чому <g/> , можливо <g/> , старша занепадає <g/> , а на її місце приходить нова <g/> , щоб заповнити порожнечу <g/> , а <g/> , можливо <g/> , спершу шириться нова конструкція — паралельна до старої <g/> , а потім у суперництві двох паралельних конструкцій перемагає ( <g/> а часом і не перемагає <g/> , а навпаки <g/> , « <g/> замах <g/> » не вдається і в змаганні нового і старого старе стверджує свою позицію <g/> ) <g/> .
doc#4 Відкриваю карти <g/> : пишу про недавно видану книжку поезій Наталі Лівицької-Холодної <g/> , перекрій її творчости від часу з-перед 1934 р. дотепер <g/> ; не в формі суворо-академічної міні-дисертації <g/> , а від себе <g/> , як я ту творчість бачу <g/> , сприймаю <g/> , відчуваю <g/> .
doc#5 Переважно кімната Марти Висоцької <g/> , часом – її суперниці <g/> , Ірен Маркевич <g/> .
doc#6 В “ <g/> Ось де мій ворог <g/> ” ( <g/> ч. 25 <g/> ) мала людина відсунена назад і в темряву <g/> , а малість і безсилість її підкреслені ще величчю неба <g/> , прорізаного спалахом світла <g/> . </p>
doc#7 Ці слова справді в парадоксальній формі <g/> , але схоплюють посутню рису сучасної поезії Франції <g/> , Англії <g/> , Америки в її вищих проявах <g/> .
doc#8 Авдиторія була потрясена Грандіозністю скрупульозної праці <g/> , що її перевів автор <g/> » <g/> .
doc#9 Як постали — в межах <g/> , у суті справи <g/> , однієї літературної мови — бо ніхто <g/> , дослівно ніхто не висував програми творення двох окремих літературних мов ( <g/> як це було нерідко у межах сербсько-хорватського мовного простору <g/> ) — назвімо їх умовно передзбручанською і зазбручанською <g/> , але в обох відламах української мови плекано саме місцеву традицію і боронено її <g/> , часом пристрасно і запекло <g/> , і то протягом мало не сторіччя <g/> .
doc#10 Такий словник — це рамки літературної мови даного часу і старт її дальшого розвитку <g/> . </p>
doc#11 <p> « <g/> Перверсія <g/> » <g/> , динаміка її дії приводять нас під кінець до катастрофи майже тотальної <g/> .
doc#12 V Б 3 або її не взято в риски ( <g/> див <g/> .
doc#13 Я б назвав її краще рембрандтівською <g/> .
doc#14 Можна приставати чи не приставати на Маланюкову концепцію історії України і її степового прокляття <g/> , але тільки поет — сам Маланюк чи інший — може подолати цю концепцію <g/> .
doc#15 Характеристика Кудрявського <g/> , як перша <g/> , досить цікава <g/> , і я дозволю собі навести її тут <g/> : </p><p> У всіх шкільних граматиках можна знайти твердження <g/> , що речення не може існувати без присудка <g/> .
doc#16 В другій статті говориться <g/> , що противник її належить до фальшивих пророків <g/> , які « <g/> поставили в осередку своєї доктрини людину <g/> , детронізуючи її Творця <g/> , який повинен стояти в центрі всього <g/> » <g/> .
doc#17 У наслідок цього була порушена архітектоніка п'єси <g/> , перекривлені її пропорції <g/> , вистава набрала характеру суми окремих сцен <g/> , де-не-де наближаючися мало не до ревії ( <g/> якій <g/> , як відомо <g/> , « <g/> Березіль <g/> » також віддав – і не випадково – чималу данину своїми виставами типу – « <g/> Галло на хвилі <g/> » і « <g/> Чотири Чемберлени <g/> » <g/> ) <g/> .
doc#18 Значить <g/> , він хотів абстрагувати <g/> , взагальнити болючу тему <g/> , позбавити її часового й обмеженого <g/> , розкрити загальнолюдські аспекти її <g/> .
doc#19 Але <g/> , здається <g/> , можна уявити її своєрідною кривою <g/> .