Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Соцреалізм є соцреалізм <g/> .
doc#1 І все ж загальноприйнятим є поділ творчости Т. Шевченка на три періоди <g/> : до заслання <g/> , протягом заслання і після заслання <g/> . </p>
doc#2 Якщо є звукові повтори <g/> , то вони навмисне затінені <g/> .
doc#3 Хоч обмежений критеріями роду ( <g/> середній <g/> ) та числа ( <g/> pluralia tantum <g/> ) <g/> , розвиток цієї конструкції <g/> , уже півтора століття вживаної в літературній мові <g/> , відповідає загальній еволюційній тенденції і є <g/> , отже <g/> , явиїцем позитивним ( <g/> чи <g/> , коли воліємо <g/> , сказати інакше <g/> , прогресивним <g/> ) <g/> .
doc#4 Скільки серед них є віршів <g/> , сповнених спокою й гармонії <g/> , безмежно далеких від кровоточіння <g/> , роздертости душі <g/> , трагедії безнадійносте <g/> .
doc#5 Вони діють у сюжетних лініях роману <g/> : Безпалько виганяє Марту з праці ( <g/> і для цього він є в списку дійових осіб <g/> ) <g/> , Іванчук спричиняється до її виселення з кімнати <g/> , Дмитро приносить Марті вістку про зраду Славенка з Ірен <g/> , Льова рятує ситуацію <g/> , знаходить для Марти нову кімнату <g/> .
doc#6 Але між ними є риси подібности <g/> .
doc#7 Поезія стає не позамовною <g/> , як було в заумників <g/> , і не протимовною <g/> , що свідомо ламає мовні норми <g/> , як це є <g/> , приміром <g/> , у ранніх поезіях Андієвської ( <g/> які <g/> , до речі будь сказане <g/> , саме через це не здаються мені поезією <g/> , бо те не мистецтво <g/> , що йде проти свого матеріялу <g/> ) <g/> , а <g/> , так би мовити <g/> , метамовною <g/> , понадмовною <g/> , виходячи при цьому з можливостей <g/> , закладених у самій мові <g/> . </p>
doc#8 Це є <g/> , приблизно <g/> , образ стосунків Петрова з його читачами <g/> , але з однією істотною різницею <g/> : Петров не був сумлінно-наївним Комахою <g/> , він грав Комаху <g/> , він залишав собі почуття іронії <g/> , тим сильніше <g/> , що він його ніколи не виявляв <g/> . </p>
doc#9 І досі для багатьох слів мало не єдиним авторитетом у питанні їх географічного прикріплення є позначка в словнику Б. Грінченка <g/> .
doc#10 <p> З погляду розвитку науки так само <g/> , як з погляду переємності української культури обов'язком мовознавців нашого покоління є нагадати про життя й діяльність передчасно зліквідованих <g/> .
doc#11 Щоправда <g/> , в « <g/> Перверсії <g/> » <g/> , десь коло кінця <g/> , є трохи ризикована сцена кохання втрьох <g/> , але погодьтеся <g/> , одна сцена на чималий текст <g/> …
doc#12 <p> 1. М'яка вимова приголосних позначається в українському письмі в кінці слова і в середині слова перед приголосним і перед голосним о знаком м'якшення ь <g/> , а в середині слова перед голосним написанням голосного я ( <g/> замість а <g/> ) <g/> , ю ( <g/> замість у <g/> ) <g/> , є ( <g/> замість е <g/> ) <g/> , напр <g/> .
doc#13 Вона є. Мають бути сцени <g/> , написані діялогом <g/> , — вони є <g/> : сцена кохання Данила з Яриною <g/> , а надто сцена виборів кошового <g/> .
doc#14 І <g/> , власне <g/> , у повоєнних журнальних публікаціях було більше видно цього справжнього Маланюка <g/> , ніж це є в збірці « <g/> Влада <g/> » <g/> . </p>
doc#15 <p> Я. Лось у своїй синтаксі розглядає називний відмінок <g/> , що стоїть поза реченням і дублюється далі займенником ( <g/> за Пєшковським - називний відмінок уявлення <g/> ) <g/> , при чому вважає <g/> , що " <g/> такі вирази є <g/> , власне <g/> , поєднанням окличних називних відмінків з власне реченнями в стосунку сурядности [ <g/> współrzędności <g/> ] " <g/> . </p>
doc#16 <p> В одній статті говориться <g/> , що він є носій тієї « <g/> анархії думки <g/> , волі і почуття <g/> , яку спостерігаємо в сучасній Европі <g/> ; анархії <g/> , що перетворила гуманізм у моральний квієтизм і непротивлення злу <g/> ; раціоналізм — в бого- відступство <g/> , а вільнодумство — в заперечення всяких керуючих аксіом в житті особистім і громадськім <g/> » <g/> .
doc#17 Натяки й політичні уколи <g/> , яких у п'єсі є дуже багато <g/> , вийшли на перший плян <g/> , наскрізна дія затушкувалася <g/> .
doc#18 У кожній є щось принесене читачем <g/> .
doc#19 У ранніх творах шістдесятих років ще нема виразного світогляду <g/> , поза інтересом і любов'ю до народнього й національного <g/> , але є виклик тим <g/> , хто цурається мужичого ( <g/> « <g/> Ой чия то панночка <g/> » <g/> ) <g/> , чиє серце « <g/> не обкипає кров'ю <g/> » за долю своєї країни <g/> .