Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Війни ще не було <g/> , і ніхто не казав Н. <g/> , чи вона буде <g/> .
doc#1 <p> Адекватна періодизація поезій Т. Шевченка ще й досі не розроблена <g/> , а чимало непорозумінь випливає з тенденції надавати особливого значення одним періодам <g/> , водночас нехтуючи іншими <g/> .
doc#2 <p> Ой <g/> , червоні маки <g/> , маки та й ще чорнобривці <g/> !
doc#3 Була невідповідність <g/> , змагання та конфлікти між цьома двома підсистемами <g/> , поставали вирівнювання та часткові спрощування <g/> , які робили загальну картину ще строкатішою й внутрішньо суперечливішою <g/> . </p>
doc#4 <p> </doc> </p><p> ОДИН </p><p> Я знаю <g/> , про що хочу писати ( <g/> мене ще в дитинстві вчили <g/> : ніколи не починай своїх писань з я <g/> ) <g/> , і знаю <g/> , як я хочу писати <g/> , і знаю <g/> , що хочу сказати <g/> .
doc#5 Це робить твір ще більш камерним <g/> .
doc#6 В “ <g/> Ось де мій ворог <g/> ” ( <g/> ч. 25 <g/> ) мала людина відсунена назад і в темряву <g/> , а малість і безсилість її підкреслені ще величчю неба <g/> , прорізаного спалахом світла <g/> . </p>
doc#7 Ось перша половина вірша <g/> : </p><p> Цей звід — це дерево <g/> : при ньому Не гомін слав свій шлях <g/> , </p><p> Немов би спогад і знайому Веселість на устах </p><p> Він ще про весну неодцвітну В щедроті віт підняв І світлом галяви привіт нам Зігрів і розхмар дня <g/> . </p>
doc#8 Але ще більше <g/> , мабуть <g/> , важили тут риси його вдачі <g/> .
doc#9 ) </p><p> Відразу я занурився в працю над своєю <g/> , як ми казали <g/> , « <g/> Галичиною <g/> » <g/> , і це були також місяці мого безнастанного спілкування з Василем Івановичем ( <g/> а поза очі ми його звичайно звали ще « <g/> дядя Вася <g/> » <g/> ) <g/> , Кілька разів на тиждень я забігав до нього <g/> , ділився своїми знахідками і відкриттями <g/> , вислуховував його поради <g/> , завжди дорогоцінні <g/> , обговорював свої сумніви <g/> .
doc#10 Без охочої допомоги цих осіб і так скупий біографічний матеріал був би ще скупіший <g/> . </p>
doc#11 Він у піджаку <g/> , що явно свіжопошитий <g/> , і людина ще не обжила піджак <g/> .
doc#12 <p> 3. В деяких словах на початку слова можуть з'являтися або зникати наставні в ( <g/> перед у <g/> , о <g/> ) <g/> , у ( <g/> серед в <g/> ) <g/> , і ( <g/> перед групами приголосних <g/> ) залежно від закінчення попереднього слова <g/> : над ухом— на вусі <g/> , улиця—вулиця <g/> , уста—вуста <g/> , узький—вузький <g/> , огонь— вогонь <g/> , увесь—весь <g/> , мла—імла <g/> , гра—ігра <g/> , ржа—іржа <g/> , ллє — іллє <g/> , рве — ірве <g/> , ще — іще <g/> , а також з — із <g/> . </p>
doc#13 Але я ще не бачив такого поета <g/> , що хотів би бути епігоном <g/> .
doc#14 А індивідуальне <g/> , хоч би й помножене на мільйони індивідів <g/> , ще не стає національним <g/> .
doc#15 <p> Чи не вперше про називні речення заговорив <g/> , ще не вживаючи цього терміну <g/> , Д. Кудрявський <g/> .
doc#16 В таких обставинах звертатися ще раз до перегляду ролі й ваги Донцова — чи доцільно це <g/> ?
doc#17 <p> Цих страшних наслідків виродження революції Микола Куліш в пору « <g/> Народнього Малахія <g/> » ще не знав <g/> .
doc#18 Датан іде ще далі <g/> .
doc#19 У ранніх творах шістдесятих років ще нема виразного світогляду <g/> , поза інтересом і любов'ю до народнього й національного <g/> , але є виклик тим <g/> , хто цурається мужичого ( <g/> « <g/> Ой чия то панночка <g/> » <g/> ) <g/> , чиє серце « <g/> не обкипає кров'ю <g/> » за долю своєї країни <g/> .