Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Спримітивізовано <g/> , але показав уламки цих процесів Олесь Гончар у своєму « <g/> Циклоні <g/> » <g/> , який він назвав романом <g/> .
doc#1 Стиль і настрій цих віршів та поем характерний для більшосте інших творів тих років <g/> .
doc#2 Читачі легко підставляють імена під кожний з цих випадків <g/> . </p>
doc#3 ) з їхніми <g/> , цих письменників <g/> , біографічними даними дає змогу встановити <g/> , що інновація виникла й прищепилася насамперед у Центральній Україні між Києвом та Лисаветом <g/> , від Черкащини до Харківщини <g/> , себто на тій території <g/> , яка вважається осердям української літературної мови <g/> . </p>
doc#4 Ба навіть можна спостерегти <g/> , що певні мотиви концентруються в певних роках <g/> , хоч і не обмежуються на цих роках <g/> .
doc#5 До цих чотирьох Марта байдужа <g/> .
doc#6 Це була для нього насолода <g/> , але <g/> , напевне <g/> , також школа мистецької самоосвіти — як передати адекватно форму й “ <g/> душу <g/> ” цих інструментів <g/> , їхню поверхню <g/> , гру світла на них <g/> .
doc#7 З повним почуттям відповідальносте можна сказати <g/> , що жаден з передових журналів Европи і Америки не вмістить цих віршів як сучасних <g/> , навіть якби їх подати в вартісних перекладах <g/> , а не в провокаційно- карикатурних типу славнозвісної « <g/> збірки <g/> » « <g/> Ґельб унд бляв <g/> » <g/> .
doc#8 Накопичуються деталі доби <g/> , її історичного кольориту <g/> , — але все це для того <g/> , щоб в антитезах цих дєталів розкрити вічне <g/> , незмінне <g/> , нє-рух історії <g/> . </p>
doc#9 Вже це створювало в Галичині дещо відмінні умови народного життя <g/> : в одні епохи Галичина випереджала в своєму розвитку інші українські землі <g/> , в інші епохи відставала від них <g/> , а це породжувало складну систему взаємовпливів між Галичиною і рештою українських земель як цілим або частинами цих земель <g/> .
doc#10 Вагу цих мовознавців оцінив <g/> , між іншим <g/> , і совєтський режим <g/> : усі ці мовознавці <g/> , що були в сфері засягу режиму <g/> , були знищені <g/> , докладено всіх зусиль <g/> , щоб знищити їхні твори <g/> , замовчати відкрите ними <g/> . </p>
doc#11 <p> Про літературну генезу цих та інших чортовинь від Підкарпаття аж до Адріятики ( <g/> via <g/> , як і належить за рангами <g/> , Москва <g/> ) — далі <g/> .
doc#12 Остаточне прийняття чи відкинення цих змін — як і можливих інших — може належати компетенції тільки майбутньої Всеукраїнської Правописної Конференції <g/> , вільної в своїх дискусіях і ухвалах <g/> . </p>
doc#15 <p> Надзвичайно цікава також кинута Зубатим думка про те <g/> , що перві- сно-прості синтаксичні витвори подекуди відроджуються в новому письменстві в новій функції <g/> : </p><p> Повчально також <g/> , що тільки нове письменство постачає стільки прикладів цих примітивних утворів <g/> : вони здобувають собі повне право в письменстві тоді <g/> , коли воно відходить від традиційної форми спокійного художнього викладу [ <g/> klidneho tvofenf umeleckeho <g/> ] <g/> , а прагне дійсного образу речі і вчинку <g/> , про які говорить <g/> . </p>
doc#16 <p> Всі ці загальновідомі речі можна дуже легко потвердити і на матеріялі « <g/> Листа до голови МУРу п. Уласа Самчука <g/> » <g/> , вміщеного в « <g/> Орлику <g/> » <g/> , з якого наводжувано перед цим цитати і який є безпосереднім приводом написання цих рядків <g/> .
doc#18 Це в наслідок цих процесів боротьба українського народу « <g/> розростеться до розмірів боротьби всеукраїнського національного почуття з винародовляючими претенсіями " <g/> державної <g/> " великоруської нації <g/> » ( <g/> с. 16 <g/> ) <g/> .
doc#19 Але певні народницько-культурницькі мотиви споріднюють творчість Мовину цих років з поезією <g/> , скажімо <g/> , Грабов- ського <g/> , Івана Манжури <g/> , Бориса Грінченка <g/> , з прозою Панаса Мирного <g/> .
doc#20 <p> Я так і не довідався <g/> , що з цих обставин обірвало Юркові старечі студії <g/> .
doc#21 Запропоновано склад редакції з двома особами “ <g/> іхніми <g/> ” — Богдан Нижанківський ( <g/> секретар редакції <g/> ) і Зенон Тарнавський <g/> , а решта троє мали бути членами МУРу—Домонтович <g/> , Косач і я. З цих осіб Домонтович і Косач були неперебірливі щодо складу редакції <g/> , Домонтович уже здавна висував як своє гасло “ <g/> Мені все одно <g/> , де друкуватися <g/> , хоч на паркані <g/> ” <g/> , а Косач завжди був нічий і всіх <g/> .
doc#22 Дон Кіхот стає героєм цих людей і зразком поведінки покоління <g/> . </p>