Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Зрештою <g/> , розрізнення таке й не має істотного значення <g/> , бо початок цієї історії застав Н. не в місці народження <g/> , а в славному першопрестольному місті Харкові <g/> , і то після того <g/> , як перейшов той престол із наказу Постишева до тепер уже <g/> , виходить <g/> , другопрестольного міста Києва <g/> .
doc#1 Лише після того <g/> , як учені чітко розроблять кожен період поезії Т. Шевченка і зведуть їх відмінності та суперечності до спільного знаменника <g/> , можна буде скласти повне уявлення про Т. Шевченка як поета <g/> . </p>
doc#2 Так наче річка почалася ледь помітним струмочком і <g/> , підсилювана дощами <g/> , зміцнювана допливами <g/> , ширшала й ширшала <g/> , невпізнанною стала <g/> , а все в тому ж напрямі бігла <g/> , до того ж наперед відчутого й накресленого моря <g/> . </p>
doc#3 Нечуя-Левицького <g/> , а від того часу широко вживаються в творах письменників <g/> , хоч і не всіх ( <g/> нема їх <g/> , приміром <g/> , в обстежених творах Грінченка й Коцюбинського <g/> , пізніше — Хвильового <g/> ) <g/> .
doc#4 Звідти <g/> , найімовірніше <g/> , йде попередження цілости поезій короткими хронологічно- біографічними даними про поетку <g/> , так найлегше пояснюється й пересипання поезій кожного періоду фотографіями авторки того часу <g/> , від кокетної й може трохи самовпевненої панночки до мудрої й зосередженої в собі <g/> , втомленої життям і заспокоєної літньої жінки <g/> , на тлі малого радіо й кухонного начиння і творів малярства <g/> …
doc#5 Це було просто забурення білка <g/> , того білка <g/> , що становить сутність людського життя <g/> .
doc#6 Людина безсила <g/> , людина самотня <g/> , незалежно від того <g/> , чи вона справді сама <g/> , чи вона збита в невеликий гурт <g/> .
doc#7 Можна було б <g/> , очевидна річ <g/> , послатися і на широкі народні маси <g/> , що <g/> , навіть двічі прочитавши цей вірш <g/> , його потім того не зрозуміють <g/> .
doc#8 Скрізь його цікавила проблема епохи і надепохального <g/> , того <g/> , що лишається для всіх епох <g/> , — він любив говорити <g/> , що історизм — у наш час пережиток <g/> , що сьогоднішня людина в своїй суті не різниться від печерної <g/> , що людина зміняє світ навколо себе <g/> , але не себе <g/> .
doc#9 Полемічних виступів з обох боків не бракувало <g/> , але ніхто не завдав собі труду об'єктивно <g/> , докладно і в історичній перспективі розгорнути загальну панораму розвитку <g/> , що привів до такого стану <g/> , й самого того стану <g/> .
doc#10 Це <g/> , правда <g/> , дало змогу радикально поліпшити якість другого та третього тому супроти першого <g/> , але затягло темпи всього видання і кінець-кінцем спричинилося до того <g/> , що останній том так і не дістався на полиці тих <g/> , хто його потребував <g/> . </p>
doc#11 Не встигне він поставити крапку на своєму комп'ютерному тексті <g/> , як армії перекладачів уже награють сто перекладів того тексту сто мовами світу <g/> .
doc#12 <p> Правила <g/> , що їх зведення подаємо тут <g/> , спираються <g/> , не запроваджуючи будь - яких змін <g/> , на так званий « <g/> Харківський <g/> » правопис <g/> , ухвалений до вжитку 1928 р. <g/> , після того <g/> , як його докладно обговорила Всеукраїнська Правописна Конференція і зредагував один з найвидатніших і найавторитетніших українських мовознавців—Олекса Синявський <g/> , і на складений на основі цього правопису « <g/> Правописний словник <g/> » Г. Голоскевича ( <g/> Видання сьоме <g/> , Харків — Київ <g/> , 1930 <g/> ) <g/> .
doc#13 Йому вистачало того <g/> , що якби його герої не були розчаровані <g/> , його поеми не були б написані <g/> .
doc#14 Шлях до цієї « <g/> небезпеки <g/> » лежить через усвідомлення того <g/> , що влада се —серце <g/> .
doc#15 Якщо і з'являються певні сумніви <g/> , то вони стосуються не до суті справи <g/> , а тільки до того <g/> , чи можна цим конструкціям надати назви речень <g/> .
doc#16 В другій статті говориться <g/> , що він « <g/> став <g/> , може і зовсім несвідомий того <g/> , знаряддям загальноєвропейської тенденції визволення бестії <g/> » <g/> .
doc#17 Замість того <g/> , щоб схопити закономірності <g/> , закладені в п'єсі <g/> , і театрально виявити їх у рамках єдиного режисерського пляну <g/> , Курбас скорив –бодай частково – плян вистави закономірностям своїх театральних шукань <g/> .
doc#18 <p> ПОЗА МЕЖІ МОЖЛИВОГО </p><p> Коли ми пройшли через випробування й насолоду твору <g/> , можна спробувати здати собі звіт з того <g/> , що ми прочитали <g/> . </p>
doc#19 Це вже до пізніших літ стосуються його слова про потяг до літературної праці і систематичну роботу над складанням словника української мови <g/> , з скептичною оцінкою наслідків його праці <g/> : констатуючи <g/> , що « <g/> не робимо навіть того <g/> , що можна б робити безперечки <g/> » <g/> , І обвинуваючи себе в листі / ниського <g/> : « <g/> Дуже я не хапкий <g/> , дуже таки лінивии <g/> .