Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 До Харкова поранених не везли <g/> , вони гинули далі на захід <g/> , тільки хвилі цивільних утікачів <g/> , особливо євреїв <g/> , безглуздих у своїх хутрах у липневі спеки <g/> , приносили до нібито мирного міста воєнну тривогу й приреченість живих <g/> . </p>
doc#1 А коли додати до цього чималу кількість грецьких і латинських слів ( <g/> за підрахунками Євгена ГІеленського 1 <g/> , 80 слів ужито 180 разів для позначення реалій римського життя <g/> , але вжиті вони в химерній послідовності <g/> , поряд із сучасними словами з затертим <g/> , буденним значенням <g/> ) <g/> , стає зрозумілішим те відчуття крайнього подиву і збентеження <g/> , що його викликала ця поема і серед Шевченкових сучасників <g/> , і в новому поколінні <g/> … </p>
doc#2 Якщо є звукові повтори <g/> , то вони навмисне затінені <g/> .
doc#3 Назви чисел від 1 до 4 мали властивости прикметників з тим <g/> , одначе <g/> , винятком <g/> , що як правило числові назви ці узгоджувалися зі своїми іменниками <g/> , але — проти всіх інших випадків вимагали — в протилежному напрямі — від свого іменника відповідного числа <g/> , двоїни при 2 і множини при 3 і 4. Самі вони граматичного числа не мали <g/> .
doc#4 Тих збірок однаково сливе ніхто не має <g/> , і всі вони для сьогоднішнього читача — новина <g/> .
doc#5 За це вони будуть вдячні редакторові видання Юрію Бойкові і видавництву <g/> , що сховалося за назвою « <g/> Перша українська друкарня у Франції <g/> » <g/> . </p>
doc#6 На цій виставці таку значущу малість людини бачимо в “ <g/> У нас на все знайдеться виправдання <g/> ” ( <g/> ч. 7 <g/> ) <g/> , де люди відсунені на бічні пляни <g/> , хоч і які ті люди важливі ( <g/> з правого боку вони втілюють війну <g/> , з лівого— мир <g/> ) <g/> , у “ <g/> Монреальська місія в Старій Броварні <g/> ” ( <g/> ч. 27 <g/> ) <g/> .
doc#7 Найрадикальніші були спроби заумників — вони взагалі відмовлялися від значень слів <g/> , брали з мови тільки звуки <g/> , що самі собою <g/> , як відомо <g/> , не мають значення <g/> .
doc#8 <p> Якщо його загибель не була безглуздим випадком <g/> , то треба визнати <g/> , що його вбивці добре знали <g/> , що саме вони робили <g/> .
doc#9 Стосуються вони й особливостей мовних <g/> .
doc#10 Насамперед <g/> , вони надали словникові його російсько-українського характеру <g/> , що зовсім не відповідав величезному матеріалові <g/> , повизбируваному з українських джерел <g/> .
doc#11 Правда <g/> , вони мали чимало власних проблем <g/> . </p>
doc#12 <p> 2. Не переходять е <g/> , о в і <g/> , коли вони <g/> : </p><p> а <g/> ) випадні <g/> , напр <g/> .
doc#13 Вона є. Мають бути сцени <g/> , написані діялогом <g/> , — вони є <g/> : сцена кохання Данила з Яриною <g/> , а надто сцена виборів кошового <g/> .
doc#14 Це мало істотно <g/> , що біографічно вони йдуть у такому порядку <g/> , як вміщені в книзі <g/> .
doc#15 Якщо і з'являються певні сумніви <g/> , то вони стосуються не до суті справи <g/> , а тільки до того <g/> , чи можна цим конструкціям надати назви речень <g/> .
doc#16 Чи не переконався читач <g/> , що Донцов закидає своїм противникам те саме й майже тими ж словами <g/> , що вони йому <g/> ?
doc#17 Його божевільні нічим не нагадують персонажів 1 дії <g/> , а вони мали б їх нагадувати <g/> , звичайно <g/> , в зміщеному <g/> , трагічно-пародійному перевтіленні <g/> . </p>
doc#18 Попри всі його місійні й месіянські промови перед народом <g/> , в які він вірив <g/> , коли говорив <g/> , і Мойсей в таємному підземеллі своєї душі знав <g/> , що ці речі не існують в історії <g/> , перевіреній розумом <g/> , вони покликані тільки почуттям і на посилу почуття <g/> .
doc#19 Бо </p><p> Уукраїна — то народ <g/> , </p><p> А народи не вмирають <g/> , а живуть із рода в род </p><p> І встають вони могутні <g/> , розруйновують гроби </p><p> І ідуть за правду й волю проти кривди і злоби <g/> . </p>