Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Було це чи то на Коняччині <g/> , чи то на Кобилетопщині <g/> , котре з двох — сказати важко <g/> , бо в обох райцентрах собори давно пішли на службу культурі <g/> , а пам'ятники Великому Вождеві були стандартні <g/> .
doc#1 У пляні ж емоцій така контрастивність вибиває читача з рівноваги <g/> , нервує <g/> , змушує сприймати те <g/> , що він читає <g/> , не просто як ще один літературний твір <g/> , бо для поета це теж не просто ще один літературний твір <g/> , а крик болю <g/> , зойк оголених нервів <g/> . </p>
doc#2 Ті <g/> , хто стояв при її поетичній колисці <g/> , приймають її й тепер <g/> , бо чують бодай просліди первісної мелодії <g/> .
doc#4 Хоч завдання це було б не легке <g/> , бо все це дано ляпідарно <g/> , непомітно <g/> , натяком <g/> , блискавичним скісним поглядом <g/> .
doc#5 Якби тут грала ролю логіка <g/> , Марта повинна була б вибрати або Льову <g/> , бо він любить її коханням-приязню і коханням-відданістю <g/> , або Дмитра <g/> , бо він чесна людина й хоче заснувати родину <g/> .
doc#6 Обидва вони вийшли з селянської хати <g/> , де батьки їхні і уявити не могли мистецької кар'єри своїх синів <g/> , бо ті батьки взагалі ледве чи знали <g/> , що таке мистецтво як професія <g/> .
doc#7 Це не прищепилося і не могло прищепишся <g/> , бо <g/> , позбавляючи мову значення взагалі <g/> , розривало зв'язки мови не тільки з зовнішньою стороною людського буття <g/> , а і з внутрішнім світом поета й читача <g/> , — а не це — завдання поезії <g/> .
doc#8 І це було ударом <g/> , розрахованим на далеку дію <g/> , бо вплив Петрова на українську еміграцію тепер був надто малий <g/> , фактично ніякий <g/> , а вже в політику він і зовсім не втручався <g/> , ставлячися з цілковитою байдужістю до всіх еміграційних партій <g/> , виявляючи свою нехіть тільки до тих із них <g/> , де йому вчувався запах намащених дьогтем чобіт <g/> . </p>
doc#9 Як постали — в межах <g/> , у суті справи <g/> , однієї літературної мови — бо ніхто <g/> , дослівно ніхто не висував програми творення двох окремих літературних мов ( <g/> як це було нерідко у межах сербсько-хорватського мовного простору <g/> ) — назвімо їх умовно передзбручанською і зазбручанською <g/> , але в обох відламах української мови плекано саме місцеву традицію і боронено її <g/> , часом пристрасно і запекло <g/> , і то протягом мало не сторіччя <g/> .
doc#10 Не можна бо перецінити ролю нормативного синонімічного словника в закріпленні кожної літературної мови <g/> .
doc#11 Як каже давній жарт <g/> , — такого не може бути <g/> , бо ні <g/> , такого не буває <g/> .
doc#12 : дивитися ( <g/> бо <g/> : дивиться <g/> ) <g/> , ревти ( <g/> бо <g/> : рев <g/> ) <g/> , степи ( <g/> бо <g/> : степ <g/> ) <g/> , близький ( <g/> бо <g/> : близько <g/> ) <g/> . </p>
doc#13 — джерела вириває окремі світляні точки <g/> , лишаючи решту в непроглядному сутінку <g/> , — в просторі <g/> , - бо малярство не говорить категоріями часу <g/> , так у байронічній поемі поет вириває світляні точки з потоку подій у часі <g/> , лишаючи решту в непроглядному мороці <g/> .
doc#14 Що ж <g/> , коли поет хоче бути таким <g/> , ми змушені прийняти його таким <g/> , бо не можна його не прийняти <g/> .
doc#15 Якщо <g/> , наприклад <g/> , ми говоримо нерідко <g/> : " <g/> Добра погода <g/> " <g/> , то ледве чи хтонебудь стане заперечувати <g/> , що тут міститься речення <g/> , бо значення наших слів майже цілком збігається з реченням <g/> : " <g/> Погода добра <g/> " <g/> .
doc#16 Але він не може не знати цього <g/> , бо це надруковано на титульній сторінці книжки <g/> .
doc#17 Куліш не жаліє старої України <g/> , бо він знає і бачить <g/> , що вона себе вичерпала і далі існувати <g/> , як дотепер <g/> , не може <g/> .
doc#18 З названим ім'ям Мойсея або з посутнім посиланням на нього образ непокоїв Франка вже 1075 року в « <g/> Пєтріях і Довбущуках <g/> » <g/> ; виринув у поезії « <g/> Я буду жити <g/> , бо я хочу жиги <g/> » 1880 року <g/> , « <g/> Ex nihilo <g/> » ( <g/> 1885 <g/> ) <g/> , « <g/> Заповіті Якова <g/> » і « <g/> По-людськи <g/> » <g/> , в складі « <g/> Жидівських мелодій <g/> » 1889 року <g/> ; майнув навіть у такому <g/> , здавалося б <g/> , далекому творі <g/> , як « <g/> Лис Микита <g/> » ( <g/> 1896 <g/> ) <g/> , і в « <g/> Перехресних стежках <g/> » ( <g/> 1900 <g/> ) і в « <g/> Похороні <g/> » ( <g/> 1897 <g/> ) <g/> ; став темою поезії « <g/> Серцем молився Мойсей <g/> » у « <g/> Моему ізма- рагді <g/> » ( <g/> 1898 <g/> ) <g/> ; з'явився <g/> , нарешті <g/> , в кількох творах <g/> , писаних більш-менш одночасно
doc#19 Учився хлопець <g/> , видно <g/> , добре <g/> , бо його посилають військовим коштом до Харківського університету <g/> .
doc#20 Але мені дуже шкода <g/> , що я не маю тексту цієї статті <g/> , і <g/> , звичайно <g/> , ніхто не має <g/> , бо Таран напевно не передав її ні до архіву « <g/> Вістей <g/> » <g/> , ні до якогонебудь сховища документів <g/> .