Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0  <p> Бувальщина і небувальщина </p><p> Я постановив удатися до безпрецедентної спроби <g/> . Якщо вона вдасться <g/> , вона не матиме наслідувачів <g/> .
doc#1 Трохи більше церковнослов'янізмів можна знайти лише в гумористичних та сатиричних віршах <g/> , таких як <g/> , наприклад <g/> , « <g/> Великомученице кумо <g/> » <g/> , « <g/> Кума моя і я <g/> » <g/> , « <g/> Умре муж велій <g/> » <g/> , де вони відіграють явно пародійну ролю і мають антицерковне спрямовання <g/> .
doc#2 <p> А тепер <g/> , коли під назвою першої збірки видано обидві старі і нову - « <g/> Веселку <g/> » <g/> , мені здається <g/> , що я можу докинути дещо до старих характеристик <g/> , як <g/> , певно <g/> , не один зможе після мене <g/> .
doc#3 Тому я дозволю собі нагадати про свої спостереження й висновки півсторічної давности <g/> .
doc#4 <p> </doc> </p><p> ОДИН </p><p> Я знаю <g/> , про що хочу писати ( <g/> мене ще в дитинстві вчили <g/> : ніколи не починай своїх писань з я <g/> ) <g/> , і знаю <g/> , як я хочу писати <g/> , і знаю <g/> , що хочу сказати <g/> .
doc#5 » – « <g/> Я щасливий <g/> , – веде далі Славенко <g/> , – що живу в ту добу й у тій країні <g/> , коли й де розум гостро протиставлено всьому кволому <g/> , нікчемному <g/> , чуттєвому <g/> , чим так щедро обдаровує нас природа <g/> » <g/> .
doc#6 Я <g/> …
doc#7 Одначе я думаю <g/> , що цю традицію можна порушити <g/> , коли цей віршик має симптоматичне значення для автора <g/> , а може і для розвитку української поезії на еміґрації <g/> . </p>
doc#8 Мені найлегше говорити про це в царині мовознавства <g/> , де Петров кілька разів теж забирав голос <g/> .
doc#9 <p> </doc> </p><p> ПЕРЕДМОВА </p><p> Після багатьох років життя в Харкові я опинився 1943 р. у Львові <g/> .
doc#10 Я дозволю собі тут особливо подякувати за спогади <g/> , писані або усні <g/> , або за допомогу в розшукуванні матеріалів проф <g/> .
doc#11 Свою « <g/> Повільність <g/> » ( <g/> 1995 <g/> ) Кундера написав просто по-французьки <g/> , а до мене вона втрапила менше <g/> , ніж за рік <g/> , в англійському перекладі <g/> . </p>
doc#12 Літери е <g/> , ю <g/> , я на початку слова <g/> , а також у середині слова після голосної і після апострофа означають два звуки <g/> : йе <g/> , йу <g/> , йа <g/> , напр <g/> .
doc#13 <p> I. </p><p> </doc> </p><p> Я не знаю <g/> , чи Веретенченко студіював клясичну книгу В. Жирмунського про структуру байронічної поеми <g/> .
doc#14 я ледве не сказав політичне <g/> , але скажімо може історіо- софічне <g/> .
doc#15 Я <g/> , здається <g/> , не помилюся <g/> , коли скажу <g/> , що встановлення називних речень як особливої синтаксичної конструкції належить російському мовознавству <g/> .
doc#16 - Ю. Ш. <g/> ) цікавить мене <g/> » <g/> .
doc#17 А своє завершення і остаточне розкриття він знаходить у фінальній сцені надривно-гістеричного <g/> , зламаного і розпучливого співу « <g/> Потеряла я колечко <g/> » ( <g/> Е. Шашаровська <g/> ) <g/> . </p>
doc#18 З названим ім'ям Мойсея або з посутнім посиланням на нього образ непокоїв Франка вже 1075 року в « <g/> Пєтріях і Довбущуках <g/> » <g/> ; виринув у поезії « <g/> Я буду жити <g/> , бо я хочу жиги <g/> » 1880 року <g/> , « <g/> Ex nihilo <g/> » ( <g/> 1885 <g/> ) <g/> , « <g/> Заповіті Якова <g/> » і « <g/> По-людськи <g/> » <g/> , в складі « <g/> Жидівських мелодій <g/> » 1889 року <g/> ; майнув навіть у такому <g/> , здавалося б <g/> , далекому творі <g/> , як « <g/> Лис Микита <g/> » ( <g/> 1896 <g/> ) <g/> , і в « <g/> Перехресних стежках <g/> » ( <g/> 1900 <g/> ) і в « <g/> Похороні <g/> » ( <g/> 1897 <g/> ) <g/> ; став темою поезії « <g/> Серцем молився Мойсей <g/> » у « <g/> Моему ізма- рагді <g/> » ( <g/> 1898 <g/> ) <g/> ; з'явився <g/> , нарешті <g/> , в кількох творах
doc#19 Це вже до пізніших літ стосуються його слова про потяг до літературної праці і систематичну роботу над складанням словника української мови <g/> , з скептичною оцінкою наслідків його праці <g/> : констатуючи <g/> , що « <g/> не робимо навіть того <g/> , що можна б робити безперечки <g/> » <g/> , І обвинуваючи себе в листі / ниського <g/> : « <g/> Дуже я не хапкий <g/> , дуже таки лінивии <g/> .