Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#1 Це основа постійного конфлікту між літературною формою і свавіллям поетичного генія <g/> . </p>
doc#2 Замість аскетизму печерного малюнка <g/> , де до послуг тільки лінія <g/> , тільки сильвета <g/> , бачимо пишні барви й опуклі форми барокко <g/> . </p>
doc#3 Назви чисел <g/> , починаючи від 5 <g/> , поводилися як іменники <g/> , в формі вимагаючи залежного іменника в родовому відмінку <g/> , але як правило змову ж таки певного числа ( <g/> крім 11 і 12 <g/> ) у множині <g/> .
doc#4 Відкриваю карти <g/> : пишу про недавно видану книжку поезій Наталі Лівицької-Холодної <g/> , перекрій її творчости від часу з-перед 1934 р. дотепер <g/> ; не в формі суворо-академічної міні-дисертації <g/> , а від себе <g/> , як я ту творчість бачу <g/> , сприймаю <g/> , відчуваю <g/> .
doc#5 <p> </doc> </p><p> « <g/> Невеличка драма <g/> » <g/> , другий і останній роман Валеріяна Підмогильного <g/> , побачив світ у формі книжки тепер <g/> , через 27 років після публікації в київському « <g/> Житті й революції <g/> » <g/> , в 1930 році <g/> .
doc#6 Це була для нього насолода <g/> , але <g/> , напевне <g/> , також школа мистецької самоосвіти — як передати адекватно форму й “ <g/> душу <g/> ” цих інструментів <g/> , їхню поверхню <g/> , гру світла на них <g/> .
doc#7 Ці слова справді в парадоксальній формі <g/> , але схоплюють посутню рису сучасної поезії Франції <g/> , Англії <g/> , Америки в її вищих проявах <g/> .
doc#9 <p> Дуже цікаво для нас <g/> , що Богдан Дідицький ставить і питання про зворотний вплив Галичини на Велику Україну <g/> , правда в загальнотеоретичній формі <g/> , виходячи з постуляту « <g/> братности <g/> » слов'янських народів <g/> .
doc#10 Так Ганцов уважає <g/> , що в українській мові рефлексом *dj було дж <g/> , в противагу російському ж ( <g/> ходжу — 6 <g/> , 262 <g/> ) <g/> ; він відкидає припущення про те <g/> , що в українській мові будь-коли приголосні м'якшилися перед е ( <g/> 6 <g/> , 263 <g/> ) і відповідно до цього приймає перехід е в о тільки в закритих складах ( <g/> 6 <g/> , 263 <g/> ; 7 <g/> , 188 <g/> ) <g/> ; хоч <g/> , розглядаючи пи тання про форми з о типу льон <g/> , сльози <g/> , сьомий <g/> , Ганцов кидає не цілком ясну фразу <g/> , що “ <g/> тут о могло постати з е через те <g/> , що приголосні перед е з тієї або іншої причини залишалися м'які <g/> ” ( <g/> 7 <g/> , 189 <g/> ) <g/> , — з чого мало б випливати <g/> , що він таки визнавав первісну м'якість приголосних перед е <g/> ; він приймає перехід л в нескладове у після ъ перед приголосним за доісторичне явище <g/> , так само як перехід ґ в г ( <g/> 6 <g/> , 265 <g/> ) <g/> ; він уважає за доісторичну українську зміну ъ <g/> , ь в
doc#11 Ось риси ваших портретів сьогодні у формі запитань до себе самих <g/> .
doc#12 <p> Д <g/> ) в закінченнях 2 і 3 особи однини і 1 і 2 особи множини форми теперішнього часу дієслів І відміни <g/> , тоді як дієслова II відміни мають тут и <g/> , напр <g/> .
doc#15 На жаль він не обмежується на цьому глибоко правильному <g/> , хоч і трохи загальному <g/> , спостереженні ( <g/> яке <g/> , проте <g/> , ледве чи стосується повністю <g/> , як він думає <g/> , до називних відмінків заголовків <g/> , вивісок тощо <g/> , про що буде мова далі <g/> ] <g/> , а припускає далі - і то в досить категоричній формі <g/> , що тут " <g/> опущение глалола [ <g/> …
doc#16 Знаний уже нам Р. О. в « <g/> Українському кличі <g/> » схильний ототожнити український націоналізм з « <g/> нашою політичною ідеєю <g/> » в « <g/> окресленій і ясній формі <g/> » <g/> , себто з наукою Донцова <g/> .
doc#18 З погляду реалістичного — це повторення в посиленій формі того <g/> , що чув Мойсей від Авірона в свідомості Мойсея <g/> .
doc#19 Знаємо про поему тільки з надрукованої Іваном Франком авторової примітки до неї <g/> : « <g/> Твір зістався не виправленим ні щодо змісту <g/> , ні щодо форми <g/> .
doc#20 Тож нехай читачі вибачать мені <g/> , що такої форми його імени тут уживатиму <g/> .
doc#21 Далі йшло висвітлення живих або живущих процесів сучасної культури в чужих країнах — у формі перекладів <g/> , обговорень <g/> , хроніки <g/> .
doc#22 Кінець-кінцем усі вони мають на меті — після ґвалтівного засвоєння здатносте виробляти « <g/> запальнички <g/> » — зберегти в можливо незайманій формі народницький зміст життя і мислення <g/> . </p>
doc#23 Поезія Петренка різниться концепцією <g/> , образами <g/> , навіть формою строфи <g/> : у Мура три катрени з парними римами <g/> , у Козлова три секстини з парними римами <g/> , у Петренка — п'ять катренів з перехресними римами <g/> . </p>
doc#24 Щоб сказати в ньому стільки <g/> , скільки сказано <g/> , потрібна була незвичайна композиція <g/> , своєрідна містка форма <g/> .