Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Тоді радісно-тріюмфальні маніфестантні юрби великих міст обіцяли собі тріюмфальний і близький вступ свого війська до ворожої столиці і <g/> , кажучи словами російського класика ( <g/> зовсім з іншої нагоди і в іншу добу сказаними <g/> ) <g/> , « <g/> в воздух чепчики бросали <g/> » <g/> .
doc#1 І навпаки <g/> , пейзаж його лихих видив — це російський пейзаж <g/> , як звичайно <g/> , санктпетербурзький ( <g/> « <g/> Якось-то ідучи вночі <g/> » від 13 листопада I860 р. <g/> ; « <g/> О люди <g/> !
doc#4 Російський формалізм і його боязкий учень <g/> , формалізм український <g/> , були власне в своїй доглибній суті проявом тієї ідеологічної настанови <g/> , яка найбільше відповідала духові жовтневої революції <g/> , розгляда- ної як промисловий переворот <g/> , що нищив щасливі ілюзії й « <g/> забобони <g/> » допромислової доби <g/> , чим та революція в своїй істоті й була <g/> .
doc#6 Згадано ще “ <g/> російський роман <g/> ” <g/> , правдоподібно мавши на увазі Достоєвського <g/> , але конкретно названо лише Гоголя <g/> .
doc#7 Одні тільки надають зовні української форми типовим поетичним висловам російської мови з її церковнослов'янськими складниками ( <g/> всякі оболоки й пряності в Ореста <g/> ) <g/> , другі переривають словники <g/> , вишукуючи в них раритети й живосилом тягнучи їх у свої вірші ( <g/> Славутич <g/> ) <g/> .
doc#8 Сьогодні <g/> , коли Ваян виступив з теорією <g/> , що російське акання — не нове явище <g/> , а продовження праслов'янського стану <g/> , — ідея Петрова не здається вже на 100 відсотків нісенітною <g/> .
doc#9 Указ царського уряду про заборону друку українських книжок і періодики в межах Російської імперії ( <g/> 1876 <g/> ) <g/> , як відомо <g/> , змусив перенести майже всю літературно-видавничу <g/> , зокрема всю газетно-журнальну діяльність до Львова <g/> , до Галичини взагалі <g/> .
doc#10 Але це був початок українізації <g/> , багато людей переходили від російської мови до менше звичної української <g/> , — і треба було дати їм змогу перекладати з російської мови на українську <g/> .
doc#12 : редактор <g/> , атом <g/> ; з церковнослов'янської мови <g/> : Бог <g/> , закон <g/> , потоп <g/> ; з російської <g/> : завод <g/> , погром <g/> ; з польської <g/> : словник <g/> , а також у словах мед <g/> , намет <g/> , народ ( <g/> але й нарід <g/> ) <g/> , згодний <g/> , клен <g/> , ясен <g/> . </p>
doc#15 Я <g/> , здається <g/> , не помилюся <g/> , коли скажу <g/> , що встановлення називних речень як особливої синтаксичної конструкції належить російському мовознавству <g/> .
doc#16 « <g/> Комунізмові <g/> » як формі російського шовінізму воно протиставило український шовінізм <g/> ; нетерпимості — нетерпимість <g/> ; замкненій змовницькій партійності — замкнену змовницьку партійність <g/> ; теророві — терор <g/> ; пантеонові большевицьких « <g/> святих <g/> » — пантеон так само вузько дібраних своїх святих <g/> ; нечесності й підступності — нечесність і підступність <g/> ; демагогії — демагогію <g/> ; диктатурі — диктатуру і т. д. і т. д. І так воно стало большєвизмові « <g/> братом-ворогом <g/> , подібним у своїй ненависті <g/> » <g/> . </p>
doc#17 Саме тому його « <g/> Народній Малахій <g/> » побудований на тому <g/> , як стара хуторська Україна захлинається в бруді НЕПу <g/> , саме тому фінал п'єси – спів похабної російської пісеньки п'яною повією <g/> , що характеризується сповненими розпуки словами Малахія <g/> : « <g/> Це Україна співає <g/> » <g/> .
doc#18 За Франком <g/> , « <g/> капітал і інтелігенція <g/> » нададуть нового обличчя Росії <g/> , ліберали прийдуть до влади <g/> , яким « <g/> вистарчить замість самодержавної особи поставити самодержавну ідею — ідею нероздільности й єдности Росії <g/> , непорушности російського великодержавного становища <g/> » ( <g/> с. 13 <g/> ) <g/> .
doc#19 В напівдикому краю <g/> , яким була тоді Кубанщина <g/> , де не вговталися тоді ще ні анархічна сваволя козацтва <g/> , ні запекла ненависть гірських народів до росіян і всього з Російською імперією зв'язаного <g/> , число злочинів було особливо велике і судова праця особливо тяжка <g/> .
doc#20 Каразін <g/> , типовий льокальний харківсько-слобожанський діяч <g/> , ставав « <g/> архітектом національного відродження <g/> » <g/> , трагічно- ганебна поема Тичини про Сковороду <g/> , в якій первісний ідеалістичний задум був захаращений проповіддю гайдамаччини <g/> , людоненависництва й класового розбрату — усе в стовідсотково сталінському дусі — ставала виявом соняшного клярнетизму ( <g/> Юрків термін <g/> ) <g/> , Олександер Білецький з людини російської культури <g/> , що толерантно ставилася до української <g/> , робився українським патріотом і українцем з діда-прадіда <g/> . </p>
doc#22 Що таке большевицька революція в Російській імперії <g/> , як не величезний дослід викорчовування людей і цілих націй з їх звичного <g/> , рідного ґрунту <g/> ?
doc#23 В одних концепціях українська література розглядалася як випадкові віддзеркалення російського літературного процесу <g/> , в інших — західнього <g/> .
doc#24 І коли його герой <g/> , кажучи словами російського поета <g/> , сьогодні « <g/> сжег то <g/> , чему поклонялся <g/> » <g/> , а завтра « <g/> поклонился тому <g/> , что сжигал <g/> » <g/> , — то хіба в цьому не закладено засновки не тільки руху взагалі <g/> , а і руху до поставленої собі мети <g/> ? </p>
doc#25 Російська академія наук вибрала його своїм членом-кореспондентом головне на підставі цієї праці <g/> .
doc#26 ) </p><p> У вступному розділі Шевченко міркує — кажучи термінологією сучасних мовно-літературних дискусій на Україні — про « <g/> безперспективність <g/> » української мови <g/> , іншими словами <g/> , про твердження <g/> , що українська мова повинна поступитися російській <g/> , а література цією мовою приречена на зникнення <g/> .