Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 <p> Шарж на імітаторів Руссо </p><p> Можна було б почати від народження героя <g/> , і тоді це виглядало б <g/> , наприклад <g/> , так <g/> : Н. <g/> , офіційно — громадянин Н. <g/> , народився в селі Пришийкобиліхвіст над ставком Вишневим коло хати <g/> .
doc#1 Цілісність його творчости вражаюча <g/> : в авторі « <g/> Марії <g/> » одразу впізнаєш автора « <g/> Причинної <g/> » і « <g/> Катерини <g/> » <g/> .
doc#2 Євген Маланюк зустрів її на стежці своєї « <g/> Прощі <g/> » і обдарував нас повним грації й глибини мініятюрним портретом поетки <g/> : 1 </p><p> Аж пуща зашумить волинська <g/> , </p><p> И на оксамит і злотоглав </p><p> В сап'янцях легких Лятуринська </p><p> Виходить годувати пав <g/> . </p>
doc#3 Особливу увагу приділено порівняно недавній мініреволюції в синтаксі українського числівника — появі конструкцій типу двоє речень і витісненню старіших конструкцій типу два речення <g/> .
doc#4 <p> </doc> </p><p> ОДИН </p><p> Я знаю <g/> , про що хочу писати ( <g/> мене ще в дитинстві вчили <g/> : ніколи не починай своїх писань з я <g/> ) <g/> , і знаю <g/> , як я хочу писати <g/> , і знаю <g/> , що хочу сказати <g/> .
doc#5 <p> </doc> </p><p> « <g/> Невеличка драма <g/> » <g/> , другий і останній роман Валеріяна Підмогильного <g/> , побачив світ у формі книжки тепер <g/> , через 27 років після публікації в київському « <g/> Житті й революції <g/> » <g/> , в 1930 році <g/> .
doc#6 Метафізичність світобачення Курилика можна бачити вже в тому <g/> , як часто він подає на своїх картинах — і не лише багатоепізодних — людей малими <g/> , відсуненими на бічний або задній плян або оповитими темрявою <g/> .
doc#7 Ось перша половина вірша <g/> : </p><p> Цей звід — це дерево <g/> : при ньому Не гомін слав свій шлях <g/> , </p><p> Немов би спогад і знайому Веселість на устах </p><p> Він ще про весну неодцвітну В щедроті віт підняв І світлом галяви привіт нам Зігрів і розхмар дня <g/> . </p>
doc#8 Уранці Петров дістав якогось таємничого спішного листа <g/> , о 8 годині вечора виїхав з свого дому в Мюнхені до Міттенвальдського табору <g/> , але туди так і не доїхав <g/> .
doc#9 <p> </doc> </p><p> ПЕРЕДМОВА </p><p> Після багатьох років життя в Харкові я опинився 1943 р. у Львові <g/> .
doc#10 ua </p><p> Вінніпеґ 1954 </p><p> На цім місці Президія УВАН у Канаді і редактор особисто складають глибоку подяку Зарядові Українського Народного Дому в Торонті <g/> .
doc#11 Перше число журналу <g/> , видане в Києві <g/> .
doc#12 Можна думати <g/> , що деякі правила цього правопису потребували б перегляду й зміни <g/> , але в теперішніх умовах уважаємо будь-які зміни правопису за шкідливі й недоцільні <g/> . </p>
doc#13 Попередником « <g/> Чорної Долини <g/> » в творчості Веретенченка був переклад Байронового « <g/> Мазепи <g/> » <g/> , — правда <g/> , вільний <g/> , правда <g/> , фолкльоризований дещо <g/> , правда <g/> , не такий розкішно вибагливий у своїх ритмах <g/> . </p>
doc#14 Бож ані богоборство Осьмачки <g/> , ані примружено-найхристиянніша кроткість Барки не дають ключа до історичної долі нації <g/> , лишаючися в сфері індивідуального <g/> .
doc#15 Літо 1953 </p><p> ( <g/> « <g/> Нові дні <g/> » <g/> , 1953 <g/> , 10 ( <g/> 45 <g/> ) <g/> ) </doc> </p><p> І </p><p> Існування називних речень як особливої і виразно окресленої синтаксичної конструкції ні в кого з сучасних українських мовознавців <g/> , учителів і навіть учнів <g/> , здасться <g/> , сумнівів <g/> , не викликає <g/> .
doc#16 <p> Юрій Липа </p><p> В журналі « <g/> Орлик <g/> » за вересень 1947 року надрукована стаття Донцова <g/> , в якій він дуже гостро нападає на Юрія Косача <g/> .
doc#17 Основа вистави – узгодження ритмів усіх образів в один складний <g/> , але цілісний ритм вистави <g/> .
doc#18 Невблаганна хвороба <g/> , що показался десь 1896 року і звела письменника в труну 1916 року <g/> , змушувала тримати рахунок з життям у стані кожночасної готовости бути закритим <g/> . </p>
doc#19 А поза тим найрозпачливіші поезії кінчаються не тільки декляруванням віри в перемету народньої справи <g/> , але й прямим закликом боротися за цю перемогу <g/> .