Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Ставлено їх <g/> , напевне <g/> , сотні або й тисячі разів <g/> .
doc#1 Розвиток його творчого стилю виявився у різних піднесеннях та спадах <g/> , і намагання звести їх до трьох періодів означало б спростити картину <g/> . </p>
doc#2 <p> Якщо порівняти перший у збірці вірш Лятуринської з - ну <g/> , скажім <g/> , передостаннім <g/> , - враження таке <g/> , наче їх писали різні поети <g/> .
doc#3 Нечуя-Левицького <g/> , а від того часу широко вживаються в творах письменників <g/> , хоч і не всіх ( <g/> нема їх <g/> , приміром <g/> , в обстежених творах Грінченка й Коцюбинського <g/> , пізніше — Хвильового <g/> ) <g/> .
doc#4 Бо особливість поезії Наталі Лівицької-Холодної в її « <g/> нових <g/> » віршах є те <g/> , що вона не цурається <g/> , здавалося б <g/> , найпрозаїчніших речей — і цим вона дуже сучасна <g/> , — але не нагромаджує їх у дусі голляндського малярства Яна Стеена чи Давіда Тенірса з їх « <g/> строкатим сміттям <g/> » як самоціллю <g/> , не затримується увагою своєю й читача на них <g/> , а тільки черкає їх <g/> , як ластівка в стрімкому леті може черкнутися крилом якоїсь речі <g/> , але ніколи на ній не зупиниться й не спочине <g/> . </p>
doc#5 Діятимуть двоє <g/> , ось рамка для їх дії <g/> . </p>
doc#6 А те <g/> , що є <g/> , не один музей воліє тримати в депозиті <g/> , не включаючи їх до виставлених перманентно на загальні оглядини <g/> . </p>
doc#7 Якщо читач витримав їх <g/> , то можна перейти до цікавішої частини <g/> .
doc#8 що з них творився образ доби <g/> , — і це привело його до белетристики <g/> , — спочатку жанру роману- біографії ( <g/> « <g/> Аліна і Костомаров <g/> » <g/> , незакінчений роман про Ф. Війона <g/> , оповідання про Рільке <g/> , про Ван Гоґа <g/> ) <g/> , а потім і до чистої белетристики <g/> , до того <g/> , що найкраще можна окреслити англійським словом fiction <g/> , з обома його значеннями — « <g/> вигадка <g/> » і — « <g/> белетристика <g/> » <g/> , давши тут три повісті <g/> : « <g/> Дівчина з ведмедиком <g/> » <g/> , « <g/> Доктор Серафікус <g/> » і « <g/> Без ґрунту <g/> » <g/> , та низку оповідань <g/> , що їх він хотів видати окремою книгою і довго переробляв для цього видання <g/> , — але цей намір так і не здійснився <g/> . </p>
doc#9 Як постали — в межах <g/> , у суті справи <g/> , однієї літературної мови — бо ніхто <g/> , дослівно ніхто не висував програми творення двох окремих літературних мов ( <g/> як це було нерідко у межах сербсько-хорватського мовного простору <g/> ) — назвімо їх умовно передзбручанською і зазбручанською <g/> , але в обох відламах української мови плекано саме місцеву традицію і боронено її <g/> , часом пристрасно і запекло <g/> , і то протягом мало не сторіччя <g/> .
doc#10 Він тільки не доведений до кінця <g/> , — але не з їх вини <g/> .
doc#11 Названо їх одну за одною <g/> .
doc#12 <p> Правила <g/> , що їх зведення подаємо тут <g/> , спираються <g/> , не запроваджуючи будь - яких змін <g/> , на так званий « <g/> Харківський <g/> » правопис <g/> , ухвалений до вжитку 1928 р. <g/> , після того <g/> , як його докладно обговорила Всеукраїнська Правописна Конференція і зредагував один з найвидатніших і найавторитетніших українських мовознавців—Олекса Синявський <g/> , і на складений на основі цього правопису « <g/> Правописний словник <g/> » Г. Голоскевича ( <g/> Видання сьоме <g/> , Харків — Київ <g/> , 1930 <g/> ) <g/> .
doc#13 Сам Байрон <g/> , як відомо <g/> , уникав показувати ці причини <g/> , він збував їх натяками <g/> , туманними згадками <g/> , просто мовчанням <g/> .
doc#14 Маланюк був і в цій збірці лишився поетом абстрактів — Простір <g/> , Доля <g/> , Історія <g/> , Космос <g/> , а надто часто Доба <g/> , Дика Доба <g/> , Ся Епічно-трагічна Доба — з цими персонажами Маланюк почуває себе дома <g/> , їх викриває і їх оспівує <g/> .
doc#15 Але не визнавати їх за речення <g/> , мені здається <g/> , ми не маємо жадного права <g/> . </p>
doc#16 В дальших цитатах ми дозволили собі викинути власні імена і заступити їх для обох об'єктів нападу — Донцова <g/> , в одному випадку <g/> , Юрія Косача <g/> , в другому <g/> , займенниками « <g/> він <g/> » <g/> . </p>
doc#17 Замість того <g/> , щоб схопити закономірності <g/> , закладені в п'єсі <g/> , і театрально виявити їх у рамках єдиного режисерського пляну <g/> , Курбас скорив –бодай частково – плян вистави закономірностям своїх театральних шукань <g/> .
doc#18 В його <g/> , пароду <g/> , душу поклав серцевидець Єгова свій скарб <g/> , покликання гебреїв — « <g/> світ слобонити від мук і роздору і жаху <g/> » <g/> , « <g/> статися сіллю землі <g/> » <g/> , їх призначення — стати « <g/> будучим царем світу <g/> » <g/> , дарма що <g/> , а може тому що сьогодні народ цей — </p><p> Між премудрими він не мудрець <g/> , </p><p> У війні не войовник <g/> , </p><p> У батьківщині своїй він гість </p><p> І всесвітній кочовник ( <g/> VI <g/> ) <g/> . </p>
doc#19 Проте <g/> , коли спиратися на ті дати <g/> , що їх знаємо ( <g/> проставлені самим письменником <g/> ) <g/> , впадає в очі <g/> , що найбільші і найдовші його твори належать або до першої половини шістдесятих років або до вісімдесятих років <g/> .