Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Зрештою <g/> , розрізнення таке й не має істотного значення <g/> , бо початок цієї історії застав Н. не в місці народження <g/> , а в славному першопрестольному місті Харкові <g/> , і то після того <g/> , як перейшов той престол із наказу Постишева до тепер уже <g/> , виходить <g/> , другопрестольного міста Києва <g/> .
doc#1 <p> Після вимушеної шестирічної мовчанки протягом заслання Т. Шевченко почав із того <g/> , що ґрунтовно переглянув свою « <g/> Москалеву криницю <g/> » ( <g/> перший варіянт з'явився 1847-го <g/> , другий — 1857-го р. <g/> ) <g/> .
doc#2 Ті <g/> , хто одним із своїх життьових завдань уважають розкрити вичерпаність ідеології хрищених батьків поетчиних ( <g/> автор цих рядків серед них <g/> ) <g/> , приймають творчість Лятуринської тому <g/> , що бачать <g/> , як многоводність її фактично заперечує вузькість початку <g/> .
doc#4 <p> І вийде тоді до нас із брами </p><p> Він - </p><p> і очистимося <g/> , мов ісопом <g/> , </p><p> в день останній <g/> , в останній час <g/> .
doc#6 <p> Рідше це небесне чудо має миротворний і добродайний <g/> , але не менш дивний і незрозумілий характер — видиво веселки в картині “ <g/> Я радів і сумував із погодою <g/> ” <g/> .
doc#7 Вона зв'язана з ними може більше <g/> , ніж із унутрішнім світом людського я. Чиста або абсолютна поезія саме хотіла б вирвати мову з цих обтяжливих зв'язків <g/> .
doc#8 Петров був однією з найбільших <g/> , якщо не найбільшою інтелектуальною постаттю серед української еміграції <g/> , один із дуже небагатьох <g/> , хто міг би сказати своє слово в розвитку світової думки <g/> .
doc#9 А суть саме в цих загальних висновках <g/> , бо твердження про мішану східно-західну основу нашої нової літературної мови збиває наскоки на цю мову і « <g/> східняків <g/> » <g/> , коли вони обурюються західним характером якого-небудь слова або звороту <g/> , прийнятого в літературній мові <g/> , і галичан <g/> , коли вони заявляють <g/> , що літературна мова незрозуміла якимись елементами комусь із них через свій <g/> , мовляв <g/> , східний характер <g/> . </p>
doc#10 Але Курило вдалося в статті “ <g/> До питання про походження північно-українських рефлексів о — ue <g/> , we <g/> , wy <g/> , е <g/> ”11 <g/> ) — Ганцов уже не міг тоді писати філологічних статтів - не тільки побільшити відповідний матеріал із старих діалектологічних записів <g/> , а і довести <g/> , що в усіх цих випадках ідеться про секундарні зміни дифтонгів <g/> , спричинені польським впливом <g/> , або й про зміни характеру наголосу <g/> , спричинені південно-російським впливом <g/> , — ті й ті наявні виключно в межових говірках <g/> . </p>
doc#11 Минув той час <g/> , коли була чеська проза читвом для підстаркуватих милих бабусь із чеськмовних містечок <g/> , а поза тими бабусями ніхто не знав ні « <g/> Бабічки <g/> » Божени Нємцової <g/> , ні « <g/> Песиголовців <g/> » Алоіза їраска <g/> , як нульовим був світовий курс наших « <g/> Батюшків <g/> » або « <g/> Волів <g/> » <g/> .
doc#12 <p> в <g/> ) належать до груп ор <g/> , ов <g/> , ер ( <g/> із старих -ър <g/> , тъл <g/> , ьр <g/> ) між приголосними напр <g/> .
doc#14 У поезії воскового танення літа в серпневі дні <g/> , в усвідомленні <g/> , що нема контрасту між вічністю й хвилиною <g/> , бо хвилини — це вічність <g/> , у відчутті ваготи стиснених поетових тиш <g/> , у тому тягарі пам'яті <g/> , що на нього колись гірко скаржилися Зеров і Клен <g/> , — хоч у Маланюка ця пам'ять — не літературно-кабінетна <g/> , а більше із спогадів про спорожнілий окоп і закляклий кулемет 1919 року <g/> .
doc#15 <p> Другий учень Потебні <g/> , передчасно померлий А. В. Попов <g/> , що присвятив спеціяльну працю називному відмінкові ( <g/> поруч із знахідним і кличним <g/> ) і висунув в ній оригінальну теорію походження двоелементного речення з двох цілком самостійних і незалежних елементів <g/> , про яку нам ще доведеться далі сказати <g/> , все ж практично не відрізняє ні називних речень <g/> , ні <g/> , тим більше <g/> , їх підтипів <g/> .
doc#16 » Або <g/> : «" <g/> МУР <g/> " уважає <g/> , що " <g/> Вісник <g/> " мав згубний вплив на літературу доби <g/> » <g/> ; або «" <g/> МУРові <g/> " ці статті ( <g/> в " <g/> Віснику <g/> " <g/> , — Ю. Ш. <g/> ) не подобаються <g/> » і т. д. і т. д. Можна було б подумати <g/> , що Донцов не знає <g/> , що він має справу не з журналом <g/> , а із « <g/> збірником літературно-мистецької проблематики <g/> » <g/> , себто із збірником дискусійних матеріялів <g/> .
doc#17 Звичайно ж <g/> , Малахій – плоть від плоті і кров від крови українського хутора <g/> , один із закономірних проявів виродження хутора <g/> .
doc#18 У статті « <g/> Суспільно- політичні погляди М. Драгоманова <g/> » ( <g/> 1906 <g/> ) він із співчуттям і погодженням писав <g/> , що об'єкт його дослідження « <g/> був занадто твереза і скептична натура <g/> , щоб мав вірити в якісь надприродні місії поодиноких народів <g/> » <g/> .
doc#19 Бо </p><p> Уукраїна — то народ <g/> , </p><p> А народи не вмирають <g/> , а живуть із рода в род </p><p> І встають вони могутні <g/> , розруйновують гроби </p><p> І ідуть за правду й волю проти кривди і злоби <g/> . </p>
doc#20 Тож його образ із тих років був тільки зоровий <g/> .
doc#21 <p> Цей компроміс і мою участь у ньому треба було узгодити з проводом МУРу <g/> , передусім із Самчуком <g/> .
doc#22 <p> Сьогодні ми читаємо про чехів і « <g/> східніх німців <g/> » ( <g/> нове поняття нашого сторіччя <g/> : роздріблення націй — один із кроків у напрямі викорінення їх з ґрунту <g/> ) <g/> , що потай переходять кордони <g/> , ідучи в невідоме <g/> .