Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 А другим висновком було <g/> , що Галицький не мав завдання зліпити справу проти Н.Його цікавило щось інше <g/> . </p>
doc#2 <p> Часом « <g/> я <g/> » боязко з'являється в вірші <g/> , але дикція лишається такою ж мужньою й загальною <g/> , бо крик почуттів знову ж заступлений описом поведінки <g/> , а сам опис перенесений у майбутній час <g/> , — тонкий засіб <g/> , що зразу робить образ узагальненим <g/> , водночас не позбавляючи його глибокої індивідуальности <g/> : </p><p> За рядом днів сумних задніє </p><p> один страшний і невідкличний <g/> . </p>
doc#4 <p> Головне тут у тому — вже згаданому — спостереженні <g/> , що « <g/> нові <g/> » поезії Наталі Лівицької-Холодної — це поезії її старечого віку <g/> , що почалися <g/> , коли їй було 42 роки <g/> , і набирали чимраз більшої напруги <g/> , пружносте <g/> , досконалосте й викінчености в тому довгому шляху від сорок другого року життя до теперішнього вісімдесят четвертого <g/> . </p>
doc#5 Раз <g/> , тільки раз автор вивів своїх героїв на коротку мить до Андріївської церкви <g/> , але і тут не показав самої церкви <g/> : « <g/> Широчезними залізними сходами вони увійшли на тахльовану паперть церкви <g/> , що стояла щільно над урвищем горба <g/> .
doc#6 Брак такої вказівки означає <g/> , що дана картина не ввійшла до цієї виставки <g/> .
doc#7 Але що це спеціяльний стиль <g/> , то може він заслуговує й на спеціяльну назву <g/> .
doc#8 Та чим старший він робився <g/> , тим більше втрачав смак до цього стилю наукової роботи <g/> , прямуючи за всяку ціну до синтези і лишаючи недоговореним те <g/> , що його <g/> , особисто його <g/> , не цікавило <g/> .
doc#9 Вживаючи слова <g/> , що саме повстали тоді в Галичині і були типовими для того періоду способом свого творення <g/> , міродайними ( <g/> визначальними <g/> ) стали тут зразки тих двох мов <g/> , якими до Галичини найбільше приходили й засвоювалися культурні здобутки світу <g/> , — німецької й польської <g/> . </p>
doc#10 Нарешті осторонь стоїть ( <g/> 15 <g/> ) <g/> , єдиний у Ганцова монографічний опис старої пам'ятки <g/> ; але це в суті речі його учнівська праця — дипломна робота на тему <g/> , запропоновану вчителем молодого Ганцова — Шахматовим <g/> , що через обставини тих років чекала на друк коло десятьох років ( <g/> написана 1916 р. <g/> ) <g/> . </p>
doc#12 <p> При подвійних сполучниках ( <g/> тому що <g/> , через те що <g/> , для того <g/> , щоб <g/> , так що тощо <g/> ) кому ставимо або перед першою <g/> , або перед другою частиною сполучника <g/> , залежно від місця павзи <g/> , напр <g/> .
doc#13 З цього не випливає <g/> , що з філософією твору треба погодитися <g/> . </p>
doc#14 Тим то всі ці спричинені війною апокаліптизми й передбачення кінця людства виросли з перспективи <g/> , що її можна було б схарактеризувати перифразою слів одного поета — цвях у моєму чоботі Грандіозніший від усіх трагедій Ґете <g/> , — а так схарактеризувавши <g/> , лишити дрібним епігонам <g/> , починаючи від Орвелів і Кестлерів і кінчаючи тим <g/> , що вище були згадані <g/> . </p>
doc#15 Із полемічних зауважень проти концепції А. В. Попова <g/> , вставлених у другому виданні його головної праці на синтаксичні теми <g/> , бачимо <g/> , що Потебня справді розглядає речення з називним відмінком імени пожар <g/> !
doc#16 Тепер ми бачимо <g/> , що в своїй теорії літератури Донцов прийшов до цілковитого заперечення всього елітарного <g/> , виявивши недвозначно свою орієнтацію на « <g/> чернь <g/> » <g/> .
doc#17 Можна сперечатися про те <g/> , чи вбачав Куліш взагалі порятунок України в робітництві <g/> , – хоч образ Марини виразно промовляє проти того <g/> , що він в якійсь одній клясі бачив порятунок <g/> .
doc#18 Можна думати <g/> , що задум поеми виношувався багато років <g/> , щонайменше від кінця дев'ятдесятих років <g/> , часу <g/> , коли образ особливо переслідував Франка <g/> .
doc#19 Уже оповідання « <g/> Три мандрьохи <g/> » <g/> , з якого зберігся тільки початок <g/> , густотою своїх фарб <g/> , що межує з натуралізмом <g/> , виточеною характеристикою героїні Насті Халабурдихи <g/> , досконалістю діялогу показує нам <g/> , скільки ми втратили <g/> , не зберігши багатьох прозових творів Мовиних <g/> , що від них лишилися <g/> , скільки знаємо <g/> , самі назви <g/> , подані в нотатці М. Комарова про літературну спадщину Мови ( <g/> « <g/> Тривога <g/> » <g/> , жарт на одну дію <g/> ; драма без назви <g/> ; оповідання <g/> : « <g/> Чабани <g/> » <g/> , « <g/> Шептуха <g/> » <g/> , « <g/> Сякий-такий журавель <g/> » <g/> , « <g/> Сердитий попітар <g/> » <g/> , « <g/> Каторжний <g/> » <g/> , « <g/> Катеринщина <g/> » <g/> , « <g/> Роботяги і злодії <g/> » <g/> , « <g/> Горпина Погибиха і Вівдя Тараниха
doc#22 Можна бути певним <g/> , і що якби таку перспективу змалювати негритянці в ліфті <g/> , вона б нічого не зрозуміла або до смерті злякалася б такого « <g/> ідеалу життя <g/> » <g/> . </p>
doc#23 Читач уже в перших рядках довідується <g/> , що в поета « <g/> забилось серденько в грудях <g/> » <g/> , а « <g/> очі плавають в сльозах <g/> » <g/> , що місто видається поетові гарним і пишним <g/> , але як же мало ( <g/> власне нічого <g/> !
doc#24 Але він уважає <g/> , що всякий рух кращий від застою й мертвечини <g/> .