This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 | бомб і мін <g/> , милуватися вогненними ріками <g/> , які | ще | недавно були вулицями <g/> . Десь годину тому <g/> . |
doc#2 | дивом не накладалося на цей комплекс почуттів | ще | одне <g/> : почуття рокованости <g/> . Його важко |
doc#3 | ) <g/> , що не могло не зробити загальну картину | ще | більш плутаною й внутрішньо суперечливішою <g/> . </p><p> У |
doc#4 | бачиш пухкість першого снігу <g/> , | ще | незайманого <g/> , в першому сліді « <g/> босих <g/> » котячих |
doc#6 | — ці площини розбити якимись предметами <g/> , а | ще | легше було б не робити їх такими великими <g/> , |
doc#9 | півроку спілкування з Сімовичем і Дорошенком <g/> , | ще | півроку спокійного життя у Львові тоді <g/> , 1944 |
doc#10 | говірками <g/> , як він припускав давніше <g/> , і — що | ще | істотніше — відмінності акцентуаційної |
doc#11 | схиляє думати <g/> , що має <g/> . Посмішки <g/> , правда <g/> , | ще | нема <g/> , але ніщо не суперечить тому <g/> , що ось вона |
doc#16 | , а не за їхнім звучанням <g/> . Зрештою ми далі | ще | побачимо <g/> , що дуже багато оцінок самого Донцова |
doc#18 | руїни тієї держави й нового <g/> , ще ганебнішого й | ще | нестерпнішого рабства <g/> . Раю на землі нема й |
doc#19 | українська доля <g/> ! </p><p> Так і видно <g/> , що козацькі часи | ще | не втратили для поета свого чару <g/> . Тверезі |
doc#21 | тим <g/> , чим для Миколи Зерова був сонет — </p><p> І лиш одна | ще | тішить дух поета <g/> . </p><p> Одна відроджує ваш строгий |
doc#22 | до новелі <g/> . </p><p> Ах <g/> , звичайно <g/> , в Коцюбинського нема | ще | діпі і їхніх таборів <g/> , життя татарського села в |
doc#24 | силу <g/> , захват <g/> , віру <g/> . Степ <g/> , оспіваний Любченком | ще | в « <g/> Гайдареві <g/> » <g/> , — це найкраща з традицій |
doc#27 | , але все таки це монолог апостола правди до | ще | не наверненої <g/> , заблуканої <g/> , загроженої |
doc#28 | образ внутрішнього невільництва <g/> ! <g/> ) <g/> , та | ще | й під по-новому осмислюваним « <g/> вітрилом чорним |
doc#30 | мовчати й слухати або ні <g/> . Воно добре і так і так <g/> . А | ще | ліпше ніяк <g/> . </p><p> Колись Остапа Вишню називали |
doc#31 | й незавуальовано <g/> , були <g/> , крім підцензурности <g/> , | ще | й інші причини <g/> : учасники дискусії були |
doc#32 | десятки років мусіли прожити в радянщині <g/> . Була | ще | група людей з іншою біографією <g/> . Напівжартома <g/> , |
doc#33 | кордони <g/> , крім межі уяви <g/> » – і так далі <g/> . </p><p> Тут Степан | ще | хлопчак <g/> , ще селюк <g/> . Але він уже спостерігає <g/> , |