Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 бомб і мін <g/> , милуватися вогненними ріками <g/> , які ще недавно були вулицями <g/> . Десь годину тому <g/> .
doc#2 дивом не накладалося на цей комплекс почуттів ще одне <g/> : почуття рокованости <g/> . Його важко
doc#3 ) <g/> , що не могло не зробити загальну картину ще більш плутаною й внутрішньо суперечливішою <g/> . </p><p> У
doc#4 бачиш пухкість першого снігу <g/> , ще незайманого <g/> , в першому сліді « <g/> босих <g/> » котячих
doc#6 — ці площини розбити якимись предметами <g/> , а ще легше було б не робити їх такими великими <g/> ,
doc#9 півроку спілкування з Сімовичем і Дорошенком <g/> , ще півроку спокійного життя у Львові тоді <g/> , 1944
doc#10 говірками <g/> , як він припускав давніше <g/> , і — що ще істотніше — відмінності акцентуаційної
doc#11 схиляє думати <g/> , що має <g/> . Посмішки <g/> , правда <g/> , ще нема <g/> , але ніщо не суперечить тому <g/> , що ось вона
doc#16 , а не за їхнім звучанням <g/> . Зрештою ми далі ще побачимо <g/> , що дуже багато оцінок самого Донцова
doc#18 руїни тієї держави й нового <g/> , ще ганебнішого й ще нестерпнішого рабства <g/> . Раю на землі нема й
doc#19 українська доля <g/> ! </p><p> Так і видно <g/> , що козацькі часи ще не втратили для поета свого чару <g/> . Тверезі
doc#21 тим <g/> , чим для Миколи Зерова був сонет — </p><p> І лиш одна ще тішить дух поета <g/> . </p><p> Одна відроджує ваш строгий
doc#22 до новелі <g/> . </p><p> Ах <g/> , звичайно <g/> , в Коцюбинського нема ще діпі і їхніх таборів <g/> , життя татарського села в
doc#24 силу <g/> , захват <g/> , віру <g/> . Степ <g/> , оспіваний Любченком ще в « <g/> Гайдареві <g/> » <g/> , — це найкраща з традицій
doc#27 , але все таки це монолог апостола правди до ще не наверненої <g/> , заблуканої <g/> , загроженої
doc#28 образ внутрішнього невільництва <g/> ! <g/> ) <g/> , та ще й під по-новому осмислюваним « <g/> вітрилом чорним
doc#30 мовчати й слухати або ні <g/> . Воно добре і так і так <g/> . А ще ліпше ніяк <g/> . </p><p> Колись Остапа Вишню називали
doc#31 й незавуальовано <g/> , були <g/> , крім підцензурности <g/> , ще й інші причини <g/> : учасники дискусії були
doc#32 десятки років мусіли прожити в радянщині <g/> . Була ще група людей з іншою біографією <g/> . Напівжартома <g/> ,
doc#33 кордони <g/> , крім межі уяви <g/> » – і так далі <g/> . </p><p> Тут Степан ще хлопчак <g/> , ще селюк <g/> . Але він уже спостерігає <g/> ,