Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Часом менше <g/> , часом більше <g/> .
doc#2 Асонанси зблизилися <g/> , часом майже переходячи в рими <g/> , звукова інструментація проймає ввесь текст <g/> .
doc#3 Рідше трапляються в полі спостережень однієї особи радикальні зсуви в поширених і поточних синтаксичних конструкціях <g/> , коли одна раптом « <g/> виходить з моди <g/> » <g/> , занепадає і на її місце приходить інша <g/> , нова <g/> , при чому <g/> , можливо <g/> , старша занепадає <g/> , а на її місце приходить нова <g/> , щоб заповнити порожнечу <g/> , а <g/> , можливо <g/> , спершу шириться нова конструкція — паралельна до старої <g/> , а потім у суперництві двох паралельних конструкцій перемагає ( <g/> а часом і не перемагає <g/> , а навпаки <g/> , « <g/> замах <g/> » не вдається і в змаганні нового і старого старе стверджує свою позицію <g/> ) <g/> .
doc#4 Бачимо порозкидані тут і там деталі щоденного побуту — кухня і варення <g/> , сусіди й вулиця перед вікном <g/> , нахил чоловіка до рибальства й до малювання жуків і риб ( <g/> « <g/> Над твоєю труною <g/> » <g/> ) <g/> , часом такі приватні <g/> , що не піддаються коментареві сторонньої людини <g/> , як от у вірші <g/> , присвяченому <g/> , мабуть <g/> , Олені Телізі ( <g/> Ол <g/> .
doc#5 Переважно кімната Марти Висоцької <g/> , часом – її суперниці <g/> , Ірен Маркевич <g/> .
doc#6 Але ось парадокс <g/> : на торонтській виставці глядачів — принаймні того дня <g/> , як я був у музеї <g/> , — майже не було <g/> , а ті <g/> , що були <g/> , проходили швидко через великі залі <g/> , не затримуючися перед картинами <g/> , — на виставці Курилика глядачів не було аж рясно <g/> , але було пропорційно далеко більше <g/> , і вони довго зупинялися перед картинами <g/> , придивлялися до деталів <g/> , обговорювали їх <g/> , часом сміялися з гумористичних деталів <g/> , — одне слово <g/> , вони реагували жваво і творчо <g/> .
doc#7 У другому випадку спогад і веселість були б об'єктами при дієслові підняв <g/> , що <g/> , бувши перехідним <g/> , кричуще вимагає після себе знахідного відмінка <g/> , а тим часом його начебто немає <g/> .
doc#9 Як постали — в межах <g/> , у суті справи <g/> , однієї літературної мови — бо ніхто <g/> , дослівно ніхто не висував програми творення двох окремих літературних мов ( <g/> як це було нерідко у межах сербсько-хорватського мовного простору <g/> ) — назвімо їх умовно передзбручанською і зазбручанською <g/> , але в обох відламах української мови плекано саме місцеву традицію і боронено її <g/> , часом пристрасно і запекло <g/> , і то протягом мало не сторіччя <g/> .
doc#10 Тут не місце аналізувати цей словник докладно <g/> ; але досить прочитати кілька сторінок його <g/> , щоб побачити <g/> , що в ньому проявлялися <g/> , часом змагавшися <g/> , дві тенденції — одна народницька <g/> , наставлена на ідеалізацію всього етнографічно-селянського <g/> , друга — більш інтелігентська <g/> , почасти європеїзаторська <g/> .
doc#11 ( <g/> Третього бути не могло <g/> , бо четверорукости ні бубабісти <g/> , ні буби тим часом не розвинули <g/> .
doc#12 : без кінця <g/> , без краю <g/> , без ладу <g/> , без ліку <g/> , без пуття <g/> , без сумніву <g/> , в давнину <g/> , до відома <g/> , до вподоби <g/> , до краю <g/> , до лиця <g/> , до ноги <g/> , до побачення <g/> , до речі <g/> , до східсонця <g/> , з-за кордону <g/> , над силу <g/> , на зорі <g/> , на часі <g/> , під час <g/> , тим часом <g/> , як слід і т. д. </p><p> В сумнівних випадках треба використовувати словник <g/> , бо процес творення прислівників у сучасній мові плинний і тому встановити чіткі правила написання їх укупі чи нарізно не можна <g/> . </p>
doc#13 Вони є — різнотипні й незвичайні в українській поезії <g/> : то металічні <g/> , то танцюристі хореї <g/> , черговані з ямбами <g/> , часом чисто шевченківського типу ( <g/> « <g/> Не чути гомону людського <g/> » <g/> ) <g/> , — адже від « <g/> Гайдамаків <g/> » іде в Шевченка лінія байронічних поем <g/> .
doc#14 Тим часом у нас нема поета з не менш виразною <g/> , але іншою історіософською концепцією <g/> , і це одна з причин <g/> , чому Маланюк мусить бути прийнятий <g/> .
doc#15 <p> Тим часом саме це поняття поза межами України ( <g/> і Росії <g/> ) далеко не таке загальновизнане і всіма прийняте <g/> .
doc#16 <p> Правда <g/> , при цьому вісниківство розпалювало часом надмірний шовінізм і доводило ненависть до такого градусу <g/> , при якому стають неможливими навіть ті компроміси з окремими групами росіян ( <g/> не кажучи вже про руськомовних українців <g/> ) <g/> , які могли б відколоти ці групи від загального протиукраїнського фронту росіян і <g/> , отже <g/> , були б корисні ( <g/> а в певних умовах доконечні <g/> ) для успіху української справи <g/> .
doc#17 Міське життя доби НЕПу Курбас подавав як метушню й розгардіяш окремих сцен <g/> , жестів і інтонацій <g/> , не зв'язаних в єдину цілість <g/> , як хаос ударів і стиків <g/> , як механічну суму різнотональних голосів <g/> , як просте складання окремих сцен <g/> , окремих <g/> , часом фотографічних деталів <g/> , окремих акторських одягів <g/> .
doc#18 <p> Кожна інтерпретація літературного твору випливає — а часом вибухає — з зустрічі письменника і читача <g/> .
doc#19 <p> Тим часом знаходимо в поезії Василя Мови і зовсім інші мотиви <g/> .
doc#20 А тим часом справжня натура </p><p> в неї була владна <g/> , і пізніше в Нью-Йорку <g/> , а особливо коли він почав чимраз більше нездужати <g/> , вона стала господинею дому <g/> , і <g/> , хоч вона нікому цього не казала і не вимагала <g/> , усім нам стало незручно далі називати її Марусею <g/> , вона стала якось само собою Марією Данилівною <g/> , незаперечним володарем дому <g/> .
doc#21 <p> У своїй делікатно-недорікуватій упертості він бував часом і трохи надокучливий ( <g/> котячі очі під піднесеними врозліт бровами на майже по-азіятськи пласкому обличчі <g/> ) <g/> , а все таки він був особистість і власна філософія <g/> .