Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Певна річ <g/> , він знав би <g/> , що ця війна не була його <g/> .
doc#0 І Н. <g/> , було відомо Галицькому <g/> , сказав <g/> , що ця постанова перегороджувала дітям колгоспників доступ до навчання у вищих школах <g/> .
doc#0 Це була дрібниця <g/> , майже ніщо <g/> , але психологічно ця позика книжки була спробою подолати бар'єр між народами <g/> . </p>
doc#0 У житті риса ця останніми роками малозадокументована <g/> .
doc#1 А коли додати до цього чималу кількість грецьких і латинських слів ( <g/> за підрахунками Євгена ГІеленського 1 <g/> , 80 слів ужито 180 разів для позначення реалій римського життя <g/> , але вжиті вони в химерній послідовності <g/> , поряд із сучасними словами з затертим <g/> , буденним значенням <g/> ) <g/> , стає зрозумілішим те відчуття крайнього подиву і збентеження <g/> , що його викликала ця поема і серед Шевченкових сучасників <g/> , і в новому поколінні <g/> … </p>
doc#1 У новій версії ця тема зведена до одного рядка <g/> : </p><p> Зійшлись <g/> , побрались <g/> , поєднались <g/> , </p><p> Помолоділи <g/> , підросли <g/> . </p>
doc#1 <p> ( <g/> « <g/> Я не нездужаю <g/> , нівроку <g/> » <g/> , </p><p> 22 листопада 1858 р. <g/> ) </p><p> Востаннє ця візія неминучої національної і соціяльної помсти постала у вірші « <g/> Осії <g/> .
doc#2 Це <g/> , — ну <g/> , звичайно ж — опис того <g/> , що вже було <g/> , але на усвідомленні універсальности своєї долі <g/> , на розумінні <g/> , що немає значення <g/> , кому ця доля трапиться раніше <g/> , а кому пізніше <g/> .
doc#2 <p> Протилежність ця з повною силою виявляється в ставленні обох поетів до обряду і обрядовости <g/> .
doc#2 Ритуал вносить видимість і посутність гармонії в шорсткий і нерідко страшний <g/> , а вже завжди безжалісний світ <g/> , де кожного часу людина йде на двобій і останній суд <g/> , і ця гармонія робить світ прийнятним і поетичним <g/> , дає змогу значити знаками сонця кожну річ і слово <g/> .
doc#2 І ось зазвучала в ньому гра сумна сопілок <g/> , і зразу постало перше питання <g/> , - чому ця гра сумна <g/> .
doc#2 <p> Так многоводою стала ця ріка <g/> , так багатим став світ і ми з ним <g/> , ведені ніжною рукою поетки <g/> .
doc#4 ) Вона <g/> , ця поезія <g/> , існує в безконечній мінливості <g/> , — не тільки тем <g/> , мотивів і настроїв <g/> , але <g/> , так здається <g/> , й світобачення <g/> .
doc#4 Все таки можна думати <g/> , що роман характеризується тим <g/> , що це історія подій і героя/героїв <g/> , може часом не і <g/> , а або <g/> , ця історія може перериватися <g/> , перевертатися в часі й просторі <g/> , улягати варіяціям і вставкам усякого типу <g/> .
doc#4 Важитиме бо тут те <g/> , що тут знайшла свій вияв особистість поетки і що ця особистість має властивість і здатність промовляти до читацьких — вживім тут цього неприйнятного для механістів і формалістів слова — душ чи <g/> , коли хочете <g/> , — майже за Олесем <g/> , — сердець <g/> .
doc#4 <p> І невжеж </p><p> кружлятиме з нею повіки </p><p> ця прекрасна планета — Земля <g/> ?
doc#4 Взагалі поезії збірки такі багаті на підтекст <g/> , на розуміння невисловленого <g/> , що й ця тема не повинна бути названою <g/> , щоб існувати <g/> .
doc#4 <p> Тут і так кінчається ця стаття <g/> . </p>
doc#4 Так і кортить додати <g/> , що стиль цей не сходить на суму засобів <g/> , і має в собі щось <g/> , що стоїть поза тими засобами <g/> , щось <g/> , без чого <g/> , власне <g/> , нема поезії <g/> , як без води нема життьових умов для рослин і істот <g/> , а ця вода проливається з хмар і хмарин <g/> , а їхня форма непередбачена й неповторна і не може бути подиктована людським розумом — як і сама поява чи не-поява тих хмар <g/> .
doc#5 Тирада ця якнайменше пасує до його характеру <g/> .