Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 <p> Мірчук не був великим ученим <g/> , але він геніяльно вмів маневрувати між берлінськими партійними й колопартійними урядовцями <g/> , знав у цих бюрократичних фортецях усі ходи й виходи <g/> , досконало уявляв <g/> , як <g/> , коли <g/> , де і з ким треба перемовитися ( <g/> німецький патріотизм не перешкоджав йому бути й справжнім українським патріотом <g/> ) <g/> , ставало в нагоді й те <g/> , що дружина його була німкеня <g/> , а дочка була німецькою фройляйн без догани <g/> .
doc#2 Якщо прикметники з'являються в цих віршах <g/> , то це слова з значенням просторовости або жаху <g/> : довгий <g/> , широкий <g/> , глибокий <g/> , високий <g/> , важкий <g/> , тяжкий <g/> , зловісний <g/> , суворий <g/> , страшний <g/> , дужий <g/> . </p>
doc#3 <p> У часі ширення цих метастаз збіглося з двома іншими явищами <g/> : занепад двоїни і семантична невтралізація числівників <g/> , умовно називаних збірними <g/> , типу двоє <g/> , троє і т.д. Обидва ці процеси мали поступовий і тривалий характер <g/> , з варіяціями діялектично-територіяльного типу <g/> .
doc#4 Ба навіть можна спостерегти <g/> , що певні мотиви концентруються в певних роках <g/> , хоч і не обмежуються на цих роках <g/> .
doc#6 Саме з накладення одне на одне цих двох психологій <g/> , цих двох світів виросла його особиста трагедія <g/> , яку він ховав сам від себе в релігійній екстазі й проповідництві і з якої постав його світогляд і своєрідність його мистецтва й навіть його особи <g/> . </p>
doc#7 З повним почуттям відповідальносте можна сказати <g/> , що жаден з передових журналів Европи і Америки не вмістить цих віршів як сучасних <g/> , навіть якби їх подати в вартісних перекладах <g/> , а не в провокаційно- карикатурних типу славнозвісної « <g/> збірки <g/> » « <g/> Ґельб унд бляв <g/> » <g/> .
doc#9 Вже це створювало в Галичині дещо відмінні умови народного життя <g/> : в одні епохи Галичина випереджала в своєму розвитку інші українські землі <g/> , в інші епохи відставала від них <g/> , а це породжувало складну систему взаємовпливів між Галичиною і рештою українських земель як цілим або частинами цих земель <g/> .
doc#10 Вагу цих мовознавців оцінив <g/> , між іншим <g/> , і совєтський режим <g/> : усі ці мовознавці <g/> , що були в сфері засягу режиму <g/> , були знищені <g/> , докладено всіх зусиль <g/> , щоб знищити їхні твори <g/> , замовчати відкрите ними <g/> . </p>
doc#12 Остаточне прийняття чи відкинення цих змін — як і можливих інших — може належати компетенції тільки майбутньої Всеукраїнської Правописної Конференції <g/> , вільної в своїх дискусіях і ухвалах <g/> . </p>
doc#15 Відмінно від Шахматова він уважає - в згоді зі своїм загальним поглядом на речення як на словосполучення предикативного характеру <g/> , - що головний член цих речень не відповідає сполученню суб'єкта з предикатом <g/> , а є просто присудок <g/> ; саме тому тут не може бути ні підмета <g/> , ні дієслівного присудка <g/> : " <g/> Пробуючи додавати можливі тут без зміни значення предикати <g/> , переконуємося <g/> , що воно не тільки не тягнеться до них <g/> , а <g/> , навпаки <g/> , не зносить їхньої присутности <g/> " <g/> .
doc#16 В статтях Уласа Самчука <g/> , Юрія Дивнича <g/> , в спробах автора цих рядків <g/> , в « <g/> Еней і життя інших <g/> » Юрія Косача почато опрацювання й розгортання цієї концепції <g/> .
doc#19 Є в цих поетів навіть спільні куті слова <g/> , як от — у всіх трьох — бездолець <g/> .
doc#20 <p> Я так і не довідався <g/> , що з цих обставин обірвало Юркові старечі студії <g/> .
doc#21 Самчук поставив умову <g/> , до якої пристав і Косач <g/> , поставити ультиматум “ <g/> Грані <g/> ” ( <g/> так тоді говорилося <g/> ) за такими пунктами <g/> : аполітичність журналу <g/> , співпраця з МУРом як цілістю <g/> , наше право вето — і подорож кого-небудь з проводу партійних кіл до Самчука із заявою про прийняття цих умов <g/> .
doc#22 Бо хіба трагедія <g/> , скажімо <g/> , сучасної Франції <g/> , Італії або Індокитаю не випливає насамперед з того <g/> , що чималі прошарки людності цих країн сподіваються оновлення життя і визволення людини саме від тих <g/> , хто несе їм найгірше поневолення <g/> , що люди не можуть усвідомити <g/> , хто їх друзі <g/> , а хто вороги <g/> , поки не опиняться під п ятою найстрашнішого з ворогів <g/> ?
doc#24 <p> А поруч цих колективних або уявних героїв вис гупають ніби люди <g/> , але виразно схематизовані <g/> , перетворені на ляльки <g/> , на рупори певних ідей або поглядів або навіть просто на докази певної тези — особливо виразно в « <g/> Ляльковому дійстві <g/> , або повстанні крови <g/> » з його двома сперечниками на початку розділу і з леґенем і дівчиною в кінці <g/> . </p>
doc#25 Більшість цих праць викликана конкретними злободенними приводами <g/> , тепер забутими і мало актуальними <g/> .
doc#26 Для Шевченка перша була народня й несла правду <g/> , другій він закидав брак цих рис <g/> .
doc#27 Тільки в листах до людей старшого покоління концентрація цих елементів стає подеколи густішою <g/> , як от у листі до Максимовича ( <g/> 1858 <g/> ) <g/> : </p><p> « <g/> Так що ж <g/> , така нісенітниця в голові ходить <g/> , неначе <g/> , крий Боже <g/> , з похмілля <g/> .
doc#28 Ми не можемо сказати <g/> , про що пам'ятає поет і що нагадав йому серпневий вечір <g/> , ми не можемо розкрити конкретного змісту і причинової зумовлености його переживань <g/> , але ми відчуваємо в цих лаконічних бліках поетичного слова якісь таємничі для нас <g/> , а може й для самого поета <g/> , його переживання <g/> . </p>