Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 <p> Чи були хоч би дні волі між двома неволями <g/> ?
doc#1 <p> - Львів <g/> , 1941.- № 5 <g/> , - С. 35. </p><p> з їхнім благородним гнівом і обуренням <g/> , хоч у першій поемі трагічности й протесту не менше <g/> , ніж у другій <g/> .
doc#2 Бо поезія Лятуринської глибока <g/> , і <g/> , хоч які прозорі її хвилі <g/> , не завжди легко побачити дно </p><p> Розкриваю свої карти одразу <g/> .
doc#3 Ніяких революцій <g/> , хоч би і наймінімальніших <g/> . </p>
doc#4 <p> Видається <g/> , що сама поетка підказує такий поділ <g/> , хоч і не зв'язує його з оцінкою ваги й вартости кожної частини <g/> .
doc#5 Тим то поезія захоплює нас <g/> , хоч і не витримує розумової критики <g/> » <g/> .
doc#6 На цій виставці таку значущу малість людини бачимо в “ <g/> У нас на все знайдеться виправдання <g/> ” ( <g/> ч. 7 <g/> ) <g/> , де люди відсунені на бічні пляни <g/> , хоч і які ті люди важливі ( <g/> з правого боку вони втілюють війну <g/> , з лівого— мир <g/> ) <g/> , у “ <g/> Монреальська місія в Старій Броварні <g/> ” ( <g/> ч. 27 <g/> ) <g/> .
doc#7 Мені завжди ввижався власний шлях <g/> , хоч і не ізольований <g/> , а рівнобіжний <g/> .
doc#8 <p> Петров умів геніяльно не помічати людей і не шанувати їх <g/> , хоч разом з тим був завжди з усіма в добрих стосунках <g/> .
doc#9 <p> Я порадився з Василем Івановичем ( <g/> так він волів <g/> , щоб ми <g/> , « <g/> наддніпрянці <g/> » — хоч ніколи над Дніпром я не жив <g/> , — його звали <g/> ) Сімовичем <g/> .
doc#10 Головним носієм другої <g/> , хоч і без розриву з першою <g/> , був за всіма ознаками саме Ганцов <g/> .
doc#11 Та от біда <g/> , хоч і мала <g/> , — вона <g/> , краватка <g/> , трохи посунулася праворуч <g/> .
doc#12 : кінець ( <g/> бо <g/> : кінця <g/> , кінцем <g/> , і т. п. <g/> ) <g/> , візок <g/> , лікоть <g/> , ніжка—ніжок <g/> , гірка—гірок—гіронька <g/> , хоч правильно <g/> : боєць—бійця <g/> , гонець—гінця ( <g/> і гінець <g/> ) <g/> ; в словах з наростком -овець <g/> , -івець <g/> , маємо або послідовно -овець— -овця ( <g/> переважно під наголосом <g/> ) <g/> , напр <g/> .
doc#14 А індивідуальне <g/> , хоч би й помножене на мільйони індивідів <g/> , ще не стає національним <g/> .
doc#15 <p> І далі він наводить ще один " <g/> хороший пример <g/> " з оповідання Л. Толстого « <g/> Фальшивый купон <g/> » <g/> , який тут варт навести хоч би тому <g/> , що підкреслені в ньому Кудрявським речення великою мірою випадають з даної ним же перед цим характеристики <g/> : </p><p> Он схватился за желоб <g/> , u вот коленки его на крыше <g/> .
doc#16 І виходить <g/> , ніби Юрій Косач обстоював «" <g/> братерство <g/> " нашого народу з московським <g/> » <g/> , хоч ні на що подібне в його статті ані натяку нема <g/> .
doc#17 Думаємо <g/> , що така надзвичайна тривалість готування « <g/> Народнього Малахія <g/> » пояснювалася передусім саме бажанням Курбаса дати цього разу не режисерську виставу <g/> , а акторсько-режисерську <g/> , виставу <g/> , де вільно виявлялися б усі акторські індивідуальності <g/> , хоч і в межах єдиного режисерського пляну <g/> . </p>
doc#18 Так і те <g/> , що йде далі <g/> , — писане рукою і серцем одного читача <g/> , хоч він намагався вчитатися в твір більше <g/> , аніж вчитати себе в нього <g/> . </p>
doc#19 За засланця поет уважав себе <g/> , і слушно <g/> , хоч заслання його не було наслідком судового вироку <g/> , як <g/> , приміром <g/> , у випадку Павла Грабовського <g/> . </p>
doc#20 Ми не раз зустрічалися в ті короткі літні місяці 1933 року <g/> , і хоч ми не вели політичних розмов <g/> , ми внутрішньо знали <g/> , що поділяємо багато суспільних <g/> , культурних і літературних оцінок <g/> , як і трагічне нерозуміння того <g/> , що діялося з приїздом Постишева <g/> , самогубством <g/> , у травні <g/> , Хвильового і <g/> , в липні <g/> .