Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#24 <p> Коментар цей дуже дотепний і часто правильний <g/> , але можна закинути йому дві хиби <g/> : твір розглядається тільки як політичний <g/> , майже зігноровано його філософсько-світоглядове настановлення ( <g/> хоч перед цим критик і назвав « <g/> Вертеп <g/> » « <g/> філософським твором <g/> » <g/> ) <g/> ; а в аналізі національно-політичної концепції твору не розкрито <g/> , мабуть <g/> , найголовнішого <g/> : що це за НОВА українська людина <g/> , що це за НОВА Україна <g/> , — в чому їх новість <g/> , не розкрито <g/> , отже <g/> , того <g/> , заради чого Любченко й писав свою « <g/> повість <g/> » <g/> .
doc#41 А бідному Серафікусові <g/> , теж подоланому ( <g/> хоч він сам може того й не усвідомлювати <g/> ) одвічними законами людської природи <g/> , лишається тільки писати листи до Вер <g/> , які ніколи не будуть відіслані <g/> . </p>
doc#22 І ми думаємо <g/> : ну <g/> , а наша черга <g/> , — завтра чи ( <g/> хоч би <g/> !
doc#16 І виходить <g/> , ніби Юрій Косач обстоював «" <g/> братерство <g/> " нашого народу з московським <g/> » <g/> , хоч ні на що подібне в його статті ані натяку нема <g/> .
doc#32 До цієї групи я відніс би й Михайла Безухова <g/> , хоч він різнився браком наївности <g/> , умінням добирати людей <g/> , — справжня людина на справжньому місці <g/> , — безжальністю й твердістю характеру й своїх рішень <g/> .
doc#11 Та от біда <g/> , хоч і мала <g/> , — вона <g/> , краватка <g/> , трохи посунулася праворуч <g/> .
doc#33 Народницька література малювала побут <g/> , щоденні подробиці <g/> , з яких складалося життя Кайдашевих родин <g/> , і проповідувало мораль <g/> : не спокушайся чужими панами <g/> , як Василиха з « <g/> Бурлачки <g/> » <g/> , будь свідомим Зіньком під тихими вербами <g/> , хоч би яка була темна ніч довкруги <g/> .
doc#21 А вони <g/> , хоч би як демократично вони думали <g/> , всі хотіли літератури підпорядкованої <g/> , службової <g/> , на побігеньках <g/> .
doc#95 Я мав у Харкові добрих учителів — Леонида Булаховського <g/> , Олександра Білецького та інших <g/> , але Сімовича я вважав і вважаю за свого пізніше вчителя <g/> , хоч формально він ним не був <g/> . </p>
doc#53 <p> Тому писання наукових творів російською мовою аж ніяк не сприймалося ним трагічно <g/> , ніякої ворожнечі до російської мови він не відчував <g/> , хоч вірив у можливість зміни такого становища в <g/> , може <g/> , не надто далекій будучині і був послідовним і навіть запеклим у збереженні й підкресленні своєї приналежности до українського етносу <g/> .
doc#81 Але цей ДЕНЬ — чи це буде ніч — прийде і для мене <g/> , прийде він <g/> , хоч трохи пізніше й поступово для всього <g/> , що я робив <g/> , зробив і лишив <g/> , отже й для того <g/> , що тут тепер вистукую на машинці ( <g/> з переплутаними літерами <g/> ) <g/> .
doc#31 <p> Але ці гасла <g/> , хоч як вони чіпаються розумів і сердець <g/> , хоч може заради них і були написані самі памфлети <g/> , вміщаються в один невеликий уступ <g/> .
doc#90 Автор не дуже уважний до окремих своїх героїв <g/> , хоч кожний з них і має власну характеристику і його не сплутаєш з іншими <g/> .
doc#12 : кінець ( <g/> бо <g/> : кінця <g/> , кінцем <g/> , і т. п. <g/> ) <g/> , візок <g/> , лікоть <g/> , ніжка—ніжок <g/> , гірка—гірок—гіронька <g/> , хоч правильно <g/> : боєць—бійця <g/> , гонець—гінця ( <g/> і гінець <g/> ) <g/> ; в словах з наростком -овець <g/> , -івець <g/> , маємо або послідовно -овець— -овця ( <g/> переважно під наголосом <g/> ) <g/> , напр <g/> .
doc#60 Неможливе в тих соціальних умовах <g/> , які існують на Україні <g/> , непотрібне <g/> , тому що кожна мова позичає з інших мов і російська мова нічим не гірша <g/> , хоч і нічим не краща <g/> , ніж інші мови світу <g/> . </p>
doc#46 Зате безнастанно стояв галас про тих двох <g/> , хоч <g/> , крім імен <g/> , і про них ми знали дуже мало <g/> .
doc#76 Осуд книжки Смаль-Стоцького і його теорії був такий однозгідний <g/> , що створювалося враження єдиної оркестри з єдиним невидимим диригентом <g/> , хоч за всіма даними осуд був спонтанний <g/> .
doc#10 Головним носієм другої <g/> , хоч і без розриву з першою <g/> , був за всіма ознаками саме Ганцов <g/> .
doc#73 Література замовкла тоді <g/> , і тільки тепер можна думати <g/> , що українська еміграційна література починає входити в якийсь новий етап <g/> , хоч і годі бути щодо цього великим оптимістом <g/> , знавши байдужість переважної частини нашої громадськосте <g/> : до питань літератури <g/> . </p>
doc#79 <p> </doc> </p><p> Шоста симфонія Чайковського сповнена передчуття смерти й відчуття тлінности всього живого <g/> , хоч композитор почував себе добре <g/> , коли писав її <g/> .