Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#2 Бо поезія Лятуринської глибока <g/> , і <g/> , хоч які прозорі її хвилі <g/> , не завжди легко побачити дно </p><p> Розкриваю свої карти одразу <g/> .
doc#3 Ніяких революцій <g/> , хоч би і наймінімальніших <g/> . </p>
doc#4 « <g/> Старі <g/> » поезії виступають циклами <g/> , де кожний вірш несе свій нумер і здебільша не має назви <g/> , натомість « <g/> нові <g/> » не гуртуються в цикли <g/> , кожний вірш <g/> , хоч який короткий <g/> , несе свою назву <g/> , багато з них — і підназву — « <g/> Листки з щоденника <g/> » <g/> , підкреслюючи тим їхню епізодичність <g/> , завершеність у собі <g/> , самодостатність <g/> , самоцінність <g/> .
doc#6 <p> Такого типу “ <g/> килими <g/> ” <g/> , з візерунками малих різнокольорових людей <g/> , тільки не такі багаті на епізоди <g/> , знайдемо і в Курилика <g/> , приміром <g/> , у його “ <g/> Сон мера Кромбі <g/> ” <g/> , у “ <g/> Після снігопаду на авеню Балзам <g/> ” у торонтському циклі або в “ <g/> Весіллі в Кашубах <g/> ” у польському циклі <g/> , а на цій виставці — “ <g/> Споглянь людину без Бога <g/> ” ( <g/> ч. 19 <g/> ) <g/> , хоч тут епізоди почасти відмежовані один від одного контуром ніби окремої рамки <g/> , так що картина сприймається подеколи як конґльомсрат відносно самостійних менших картин <g/> , об'єднаних тільки загальною ідеєю <g/> .
doc#8 <p> Петров умів геніяльно не помічати людей і не шанувати їх <g/> , хоч разом з тим був завжди з усіма в добрих стосунках <g/> .
doc#9 Отже <g/> , основний критерій оцінки елементів при будуванні цієї літературної мови — відрубність від інших мов <g/> , окремішність <g/> , своєрідність за всяку ціну <g/> , хоч би ці варіянти й не вкладалися в єдину систему <g/> .
doc#10 Головним носієм другої <g/> , хоч і без розриву з першою <g/> , був за всіма ознаками саме Ганцов <g/> .
doc#11 ) <g/> , такий ніжний <g/> , що хоч називай цей текст назвою збірки Миколи Філянського <g/> , — напевне <g/> , не найглибшого <g/> , але найніжнішого будь-коли українського поета — « <g/> Цілую землю <g/> » <g/> . </p>
doc#12 : кінець ( <g/> бо <g/> : кінця <g/> , кінцем <g/> , і т. п. <g/> ) <g/> , візок <g/> , лікоть <g/> , ніжка—ніжок <g/> , гірка—гірок—гіронька <g/> , хоч правильно <g/> : боєць—бійця <g/> , гонець—гінця ( <g/> і гінець <g/> ) <g/> ; в словах з наростком -овець <g/> , -івець <g/> , маємо або послідовно -овець— -овця ( <g/> переважно під наголосом <g/> ) <g/> , напр <g/> .
doc#14 А індивідуальне <g/> , хоч би й помножене на мільйони індивідів <g/> , ще не стає національним <g/> .
doc#15 <p> І далі він наводить ще один " <g/> хороший пример <g/> " з оповідання Л. Толстого « <g/> Фальшивый купон <g/> » <g/> , який тут варт навести хоч би тому <g/> , що підкреслені в ньому Кудрявським речення великою мірою випадають з даної ним же перед цим характеристики <g/> : </p><p> Он схватился за желоб <g/> , u вот коленки его на крыше <g/> .
doc#16 Хоч тричі неприємні <g/> , хоч тричі приємні <g/> , — ці тенденції неминучі при всякій зустрічі вісниківства з ґрунтом <g/> , з українською живою стихією <g/> . </p>
doc#18 Так і те <g/> , що йде далі <g/> , — писане рукою і серцем одного читача <g/> , хоч він намагався вчитатися в твір більше <g/> , аніж вчитати себе в нього <g/> . </p>
doc#19 Наступальна <g/> , войовнича <g/> , енергійна вдача її спрямована на збагачення <g/> , на панування — хоч усе це їй <g/> , самотній жінці <g/> , ні до чого <g/> . </p>
doc#20 А тим часом справжня натура </p><p> в неї була владна <g/> , і пізніше в Нью-Йорку <g/> , а особливо коли він почав чимраз більше нездужати <g/> , вона стала господинею дому <g/> , і <g/> , хоч вона нікому цього не казала і не вимагала <g/> , усім нам стало незручно далі називати її Марусею <g/> , вона стала якось само собою Марією Данилівною <g/> , незаперечним володарем дому <g/> .
doc#22 Навіть тоді <g/> , коли всі зовнішні <g/> , штучно створені бар'єри падають <g/> , американець з най- щирішим бажанням зрозуміти і совєтський громадянин з гострою <g/> , хоч і захованою цікавістю <g/> , не розуміють життя спостерігаючи другої країни <g/> .
doc#24 Звичайно <g/> , це абстракти <g/> , поза конкретними персонажами <g/> , але їх не відірвеш від реального <g/> , хоч і алегоричного образу завіси <g/> .
doc#25 ) <g/> , і не знати <g/> , чи вони десь збереглися хоч у рукописі <g/> .
doc#26 <p> ( <g/> « <g/> До Основ'яненка <g/> » <g/> ) </p><p> * * * </p><p> Складність літературної позиції Шевченка супроти його попередників <g/> , — пошана і заперечення <g/> , — частина ширшої проблеми <g/> , проблеми літературного процесу <g/> , яка є частиною — хоч з власними особливостями <g/> , отже своєрідною — загальноісторичного процесу <g/> .
doc#27 Одначе <g/> , так само безсумнівно <g/> , що важливим джерелом того <g/> , що Куліш уважав за церковнослов'янізми <g/> , була російська літературна <g/> , зокрема поетична мова <g/> , і дуже часто він не відрізняв слова церковнослов'янські від слів <g/> , витворених вже на російському ґрунті <g/> , хоч і з церковнослов'янських елементів <g/> .