Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#34 Те <g/> , що вона дає <g/> , — це стан людини <g/> , української людини <g/> , супроти інших людей і Бога <g/> , — стан <g/> , спричинений системою <g/> , в якій ця людина опинилася <g/> .
doc#66 Але хіба це не є тема національної <g/> , української зради <g/> ?
doc#74 Далі <g/> , в завуальованій формі тут наявні дві засади комуністичної політики <g/> , що лишатимуться незмінними довгі роки <g/> , а саме <g/> : поступки щодо мови <g/> , але не чогось іншого <g/> ; підкреслення рівнорядности <g/> , а не панування <g/> , української мови <g/> , іншими словами <g/> , визнання російської мови однією з двох мов на Україні <g/> .
doc#18 української молодіжі <g/> » <g/> , написаній тоді ж <g/> , коли й « <g/> Мойсей <g/> » <g/> , Франко закидав своїм землякам « <g/> неточність <g/> , балакучість та пустомєльство <g/> , брак характерности <g/> , індиферентність та моральну грубошкірість <g/> , байдужність до важних загальних справ <g/> , а завзятість у дрібницях <g/> , пусту амбітність та брак самокритики <g/> » <g/> .
doc#92 Вихований в Америці <g/> , він добре знав англійську мову <g/> , знав він також російську <g/> ; української натомість <g/> , — якою був написаний мій текст <g/> , — він не знав <g/> .
doc#35 Боронив <g/> , правда <g/> , Лазар Баранович автономію української церкви <g/> , але коли автономію цю зламано <g/> , він не спромігся на хоч скільки виразний опір і в лисі і до царів писав <g/> : « <g/> Да буду зі всією єпархією моєю просі о під благословенням святішого патріярха московського <g/> , як і інші великоруські архиєреї <g/> , і хай наступники мої поставляються в Москві <g/> , а не в Києві <g/> » ( <g/> 1688 <g/> ) <g/> . </p>
doc#101 професор Колумбійського університету з Нью-Йорка Юрій Шевельов — без перебільшення <g/> , один з найвищих авторитетів української гуманітарної науки <g/> , один з небагатьох наших культурних діячів <g/> , хто вводив здобутки національного творчого
doc#81 Але української кличної форми до нього не застосовували <g/> , на вулицях кричали « <g/> ваньку <g/> » <g/> , а не « <g/> вбньку <g/> » <g/> .
doc#13 Бог « <g/> Чорної Долини <g/> » - це Бог української землі <g/> , він понад нею <g/> , але і в ній <g/> .
doc#57 Жук виступає проти культурного примітивізму й заперечення живої <g/> , новаторської творчости <g/> , що характеризують більшість української еміграції <g/> .
doc#39 Бо у Гоголя є міт великої української річки <g/> .
doc#33 Уже самого цього було б досить <g/> , щоб « <g/> Місто <g/> » було однією з вершин української прози і дороговказом для її дальшого розвитку <g/> . </p>
doc#98 З єврейського викладача української мови <g/> , людини <g/> , що знала смак українського <g/> , справжнього вірша <g/> .
doc#48 <p> Зникло — принаймні з поверхні життя - все те <g/> , що споконвіку становило добрі властивості української людини <g/> .
doc#11 Чи треба зазначати що під добротворним впливом української культурної еліти звідсіль і звідтам <g/> .
doc#91 Хоч яка убивчо і програмово сіра радянська література <g/> , її твори <g/> , порівняні на відстані кількох років <g/> , відбивають певні здобутки й певні втрати української літератури <g/> , — коли перейти тепер до цієї частини всерадянської друкованої продукції <g/> . </p>
doc#4 Адже всі « <g/> дійові особи <g/> » <g/> , чиї образи-тіні проходять через особисте життя поетки — Юрій Липа <g/> , Ольжич <g/> , Оксана Аятуринська <g/> , Маланюк <g/> , Олена Теліга <g/> , абож зустрінені на сторінках книжок — Леонид Кисельов <g/> , Ліна Костенко <g/> , — всі вони втілення української душі <g/> , носії і часто жертви української ідеї <g/> .
doc#87 Ще вчить української мудрости Грицько Сковорода <g/> , а поруч на горі над Лопанню виростають « <g/> Присутственные места <g/> » <g/> , а по другий бік річки <g/> , за мирними вулицями Чоботарською <g/> , Коцарською <g/> , поруч мирної Гончарівки виростає другий символ режиму — тюрма <g/> : острог <g/> , як називає її Квітка <g/> .
doc#53 Причину цього слід шукати насамперед у заборонах наукових публікацій українською мовою <g/> , — так званий Валуєвський указ 1863 р. майже збігся в часі з початком наукових публікацій Потебні <g/> , а за ним ішов так званий Емський указ Олександра II 1876 р. </p><p> Але це була не єдина причина відмови від української мови як мови науки <g/> , і можна думати <g/> , що якби навіть цих указів не було <g/> , Потебня-науковець виступав би російською мовою <g/> , як це було в його першій книзі « <g/> Мысль и язык <g/> » <g/> , що вийшла ще перед забороною українських наукових видань у 1862 р. Уся освіта <g/> , від початкової школи до університету <g/> , всі наукові видання були тоді російськомовні <g/> .
doc#9 Як постали — в межах <g/> , у суті справи <g/> , однієї літературної мови — бо ніхто <g/> , дослівно ніхто не висував програми творення двох окремих літературних мов ( <g/> як це було нерідко у межах сербсько-хорватського мовного простору <g/> ) — назвімо їх умовно передзбручанською і зазбручанською <g/> , але в обох відламах української мови плекано саме місцеву традицію і боронено її <g/> , часом пристрасно і запекло <g/> , і то протягом мало не сторіччя <g/> .