Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 <p> Історію української або україномовної преси в Німеччині ще не написано <g/> , а слід було б. Серед німецьких видань для українських робітників <g/> , видань <g/> , народжених у Берліні <g/> , але тепер звідти вивезених <g/> , був ілюстрований двотижневик « <g/> Дозвілля <g/> » <g/> , аполітично-розваговий <g/> , без злободенносте <g/> , без фронтів і без повчань <g/> , хай робітники на кілька годин забудуть свою невеселу долю і свою не милу серцю примусову псевдобатьківщину <g/> , посміються над карикатурами й потішаться або зажуряться над віршами й оповіданнями <g/> .
doc#1 <p> Це виразно показує єдиний вірш цього періоду <g/> , присвячений філософській інтерпретації української історії <g/> .
doc#3 ) з їхніми <g/> , цих письменників <g/> , біографічними даними дає змогу встановити <g/> , що інновація виникла й прищепилася насамперед у Центральній Україні між Києвом та Лисаветом <g/> , від Черкащини до Харківщини <g/> , себто на тій території <g/> , яка вважається осердям української літературної мови <g/> . </p>
doc#4 Адже всі « <g/> дійові особи <g/> » <g/> , чиї образи-тіні проходять через особисте життя поетки — Юрій Липа <g/> , Ольжич <g/> , Оксана Аятуринська <g/> , Маланюк <g/> , Олена Теліга <g/> , абож зустрінені на сторінках книжок — Леонид Кисельов <g/> , Ліна Костенко <g/> , — всі вони втілення української душі <g/> , носії і часто жертви української ідеї <g/> .
doc#5 Зате він причетний до української літератури <g/> .
doc#6 Але філософія й світогляд Сковороди лишили свій слід на характері української культури <g/> .
doc#7 Одначе я думаю <g/> , що цю традицію можна порушити <g/> , коли цей віршик має симптоматичне значення для автора <g/> , а може і для розвитку української поезії на еміґрації <g/> . </p>
doc#8 Петров був однією з найбільших <g/> , якщо не найбільшою інтелектуальною постаттю серед української еміграції <g/> , один із дуже небагатьох <g/> , хто міг би сказати своє слово в розвитку світової думки <g/> .
doc#9 Як постали — в межах <g/> , у суті справи <g/> , однієї літературної мови — бо ніхто <g/> , дослівно ніхто не висував програми творення двох окремих літературних мов ( <g/> як це було нерідко у межах сербсько-хорватського мовного простору <g/> ) — назвімо їх умовно передзбручанською і зазбручанською <g/> , але в обох відламах української мови плекано саме місцеву традицію і боронено її <g/> , часом пристрасно і запекло <g/> , і то протягом мало не сторіччя <g/> .
doc#10 , за ту глибоку увагу до української культури й науки і за ту жертву <g/> , за допомого якої УВАН змогла цю працю надрукувати <g/> . </p>
doc#11 Чи треба зазначати що під добротворним впливом української культурної еліти звідсіль і звідтам <g/> .
doc#13 Бог « <g/> Чорної Долини <g/> » - це Бог української землі <g/> , він понад нею <g/> , але і в ній <g/> .
doc#15 Мета її значно вужча <g/> : на матеріялі української літературної мови XIX і XX століття намітити деякі шляхи творення називних речень <g/> , звернути увагу на деякі особливості вживання називних речень у сучасній літературній мові і тим підготувати ґрунт для дальшого розв'язання проблеми <g/> .
doc#16 Але коли Донцов окреслює риси української « <g/> еліти <g/> » <g/> , спираючися на нібито наше старе письменство і Шевченка <g/> , то <g/> , справді <g/> , камені готові возопити <g/> !
doc#17 Образ Любуні-Дичківни <g/> , цієї хуторської Мадонни <g/> , дивним способом перегукується з шуканням образу української Мадонни на різдвяних листівках Галини Мазепи <g/> . </p>
doc#18 української молодіжі <g/> » <g/> , написаній тоді ж <g/> , коли й « <g/> Мойсей <g/> » <g/> , Франко закидав своїм землякам « <g/> неточність <g/> , балакучість та пустомєльство <g/> , брак характерности <g/> , індиферентність та моральну грубошкірість <g/> , байдужність до важних загальних справ <g/> , а завзятість у дрібницях <g/> , пусту амбітність та брак самокритики <g/> » <g/> .
doc#19 <p> Т. Шевченко </p><p> « <g/> Се один із тих наших літературних діячів <g/> , котрим теперішнє положення української справи і українського слова в Росії хоч і не вистудило серця і не вистудило пера з руки <g/> , та проте відібрало можність дати свою працю на користь загалові <g/> » <g/> , — так писав про Василя Мову Іван Франко 1899 року і порівнював літературну долю письменника з літературною долею Степана Руданського <g/> .
doc#20 Каразін <g/> , типовий льокальний харківсько-слобожанський діяч <g/> , ставав « <g/> архітектом національного відродження <g/> » <g/> , трагічно- ганебна поема Тичини про Сковороду <g/> , в якій первісний ідеалістичний задум був захаращений проповіддю гайдамаччини <g/> , людоненависництва й класового розбрату — усе в стовідсотково сталінському дусі — ставала виявом соняшного клярнетизму ( <g/> Юрків термін <g/> ) <g/> , Олександер Білецький з людини російської культури <g/> , що толерантно ставилася до української <g/> , робився українським патріотом і українцем з діда-прадіда <g/> . </p>
doc#21 Першість належала літературі й мистецтву української повоєнної еміграції — усім течіям від експериментів Косгецького до традиціоналізму Самчука з єдиним критерієм — достатній мистецький рівень <g/> .
doc#22 Наново потвердилося <g/> , що наші історики літератури мали рацію <g/> , коли від цього оповідання починали нову добу в історії української прози <g/> , хоч і не знали ні нашої проблеми <g/> , ні її застосування до новелі <g/> . </p>