Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#36 Року 1882 <g/> , згадує Ґе <g/> , трапилася йому в газеті ( <g/> тоді він їх <g/> , очевидно <g/> , читав <g/> !
doc#93 Марджанішвілі давніше був причетний до московського Художнього театру ( <g/> тоді він був Марджанов <g/> ) <g/> , і його театр був тільки варіянтом театру Станіславського <g/> .
doc#7 Чому дальше речення починається сполучником і <g/> : це речення дієслівне ( <g/> здобу ток пильнує <g/> ) <g/> , тоді як перед цим речення без дієслова <g/> .
doc#60 Поширюється така конструкція як « <g/> той <g/> » чи « <g/> інший <g/> » <g/> , тоді як старіша українська конструкція була « <g/> той чи той <g/> » <g/> .
doc#89 І завжди провідними постатями критики <g/> , які лишають тривалий слід у духовості свого народу <g/> , є критики вгляду <g/> , тоді як критики нагляду можуть відіграти корисну ролю тільки доти <g/> , доки вони коментують те <g/> , що відповідає їхній програмі <g/> , доки вони <g/> , кажучи за « <g/> Таймсом <g/> » <g/> , захоплюються <g/> . </p>
doc#12 <p> Д <g/> ) в закінченнях 2 і 3 особи однини і 1 і 2 особи множини форми теперішнього часу дієслів І відміни <g/> , тоді як дієслова II відміни мають тут и <g/> , напр <g/> .
doc#49 У цьому шуканні довших слів одна з причин нахилу Барки до префіксованих дієслів ( <g/> наздоганяє <g/> , виіскрюється <g/> , досвічати — там <g/> , де могло б буги просто <g/> : доганяє <g/> , іскриться <g/> , світати <g/> ) <g/> ; нахилу до пестливих і здрібнілих форм ( <g/> перекотиполенько <g/> , буйненький <g/> , тополенька <g/> ) <g/> ; нахилу зліплювати два слова в одне ( <g/> город-руїна <g/> , хмара-піна <g/> , татко-ненька — група з одним головним наголосом і другим другорядним <g/> , тоді як у сполуках слів зруйнований городок <g/> , спінена хмара <g/> , татко і ненька — було б два сильні наголоси <g/> ) <g/> .
doc#71 Основою “ <g/> високого <g/> ” стилю стала російська мова зі значною домішкою церковнослов'янських елементів <g/> , тоді як чиста російська мова зробилася “ <g/> середнім стилем <g/> <g/> , а розмовній українській відведено роль стилю “ <g/> низького <g/> <g/> .
doc#86 Вільно чи невільно <g/> , тоді починається фальсифікація нашого письменства 20-х років <g/> .
doc#64 Потрібні луччі люди з еміґрації <g/> , щоб панувати над ним <g/> , тримати його в суворій покорі й послуху <g/> , вести тих сліпороджених шляхом державної сили й величі <g/> , бо самі вони ні на що не здатні <g/> , хіба за винятком одиниць <g/> , які <g/> , одначе <g/> , тоді мусять відокремитися від народу й перейти до касти тих плеканих головне на еміґрації і то якомога далі від небезпечних зон луччих людей <g/> .
doc#13 Але коли вглибитися в поему <g/> , знайти в ній четверту <g/> , незриму <g/> , але головну дійову її особу <g/> , тоді починається те велике очищення <g/> , той катарсис <g/> , що його з давніх часів уважають за завдання мистецтва <g/> . </p>
doc#42 Він безумовніший від Байрона <g/> : Байрон віддав майно й життя для визволення далекої Греції <g/> , він знаходив інколи розраду в лагоді природи <g/> , тоді як Осьмачка не тільки намагається тихо пройти повз людей <g/> , бо вони « <g/> всі заздрі й подібні до чуйних хортів <g/> » <g/> , але навіть шум гілля він спроможний прийняти тільки при умові <g/> , що воно « <g/> щось про мене шумить надо мною <g/> » <g/> . </p>
doc#51 Досить згадати <g/> , що перша історія російської літературної мови ( <g/> Є. Будде <g/> ) вийшла 1908 р. <g/> , тоді як „Очерк литературной истории малорусского наречия в 17 и 18 вв <g/> .
doc#55 Цей критерій був ґвалтовно « <g/> пропонований <g/> » компартією і урядом від 1933 р. Ідеологічно цей критерій був енергійно ширений <g/> , спираючися на твердження про <g/> , мовляв <g/> , винятково близьку спорідненість цих двох мов — української й російської — з давніх-давен <g/> , а з другого боку <g/> , на погляд <g/> , що Росії належить провід на шляху до соціялізму <g/> , тоді як польський вплив ( <g/> або присутність <g/> ) був « <g/> реакційний <g/> » і « <g/> капіталістичний <g/> » <g/> .
doc#77 <p> </doc> </p><p> РОЗДІЛ З БІОГРАФІЇ ПОКОЛІННЯ </p><p> « <g/> Автор дає не слово <g/> , а людину <g/> » </p><p> Улас Самчук </p><p> 1 </p><p> Люди пишуть мемуари звичайно на старості <g/> , тоді <g/> , коли їм здається <g/> , що їхня життьова місія вже виконана і треба свій досвід викласти на папері <g/> .
doc#33 Її портрет – це портрет свідомо плеканого чару <g/> , свідомо обраного собі стилю <g/> , тоді як стиль Надійки <g/> , і Мусіньки <g/> , і навіть Зоськи був радше даний їм їхнім оточенням <g/> : « <g/> Вона складена була з двох тонів <g/> , без жодних переходів між ними – чорного <g/> : волосся <g/> , очі <g/> , сукня й лаковані черевики <g/> , та смуглого <g/> : обличчя <g/> , тіло рук і плеча та панчохи <g/> , і це просте поєднання надавало її постаті гордого чару <g/> ; жодних кучерів чи гребінців у рівній зачісці <g/> , жодних прикрас чи гаптування у рівній сукні <g/> , що від стану трохи ширшала й немов підрізана була знизу <g/> , як і пасмо над чолом <g/> .
doc#80 Можна піти навіть далі і сказати <g/> , що Захід радше мав би схиляти до любовної тематики <g/> , тоді як радянське неопуританство було рішуче проти неї <g/> .
doc#45 Якщо когось більше цікавить процес становлення <g/> : як думки Потебні поступово набирали ясности <g/> , як він намагався надати їм гармонійности <g/> , точности <g/> , об'єктивности - тоді ЯН є незамінне джерело Шкода тільки <g/> , що з усіх писань Потебні про народність ЯН набув найширшого розголосу <g/> , а Гол зостався непоміченим <g/> .
doc#43 Прихований комуніст заявить <g/> , що кривавий фон образливий <g/> ; тоді попросимо гумориста <g/> : він знає <g/> , що робити <g/> .
doc#31 <p> На поверхні найчастіше обговорювано дуже специфічне питання <g/> : масовізм чи « <g/> олімпійство <g/> » в літературі <g/> , що <g/> , спрощено кажучи <g/> , означало чи писати для масового читача ( <g/> не надто грамотного й тепер <g/> , а тоді й поготів <g/> ) <g/> , чи для інтеліґентного <g/> ; і чи письменників треба організовано рекрутувати з « <g/> мас <g/> » <g/> , чи лишити справді гідних виявитися самим силою своїх талантів <g/> .