Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#58 . Тепер уже на серці спокійніше — що буде <g/> , то буде <g/> , а хліб уже у засіках <g/> » <g/> . Усе це дуже чесно <g/> , і
doc#20 з деяким виходом у польські <g/> , а якщо англомовні <g/> , то через канали фундацій <g/> , заснованих спеціально
doc#86 . </p><p> Одначе <g/> , якщо розмислити холодно й тверезо <g/> , то річ тут не лише в культурному рівні нашої
doc#39 душ <g/> . І безлітно-довічно гудуть над нею дзвони <g/> : то промені сонця тремтять <g/> , то бджоли гудуть <g/> , то
doc#24 застрільником і пробоєвиком цього періоду <g/> , то Аркадій Любченко заслуговує на пошану як
doc#1 кріпацтва збереглося надто мало творів <g/> , а то й ні одного <g/> , оскільки датування « <g/> Причинної <g/> »
doc#65 був лева <g/> , але <g/> , що глядачі думали <g/> , що це собака <g/> , то він підписав під малюнком <g/> : “ <g/> Се лев <g/> , а не собака <g/> ”
doc#4 напруження <g/> , ориґінальности й розмаху <g/> . А то буває <g/> , що й молоді роки й старечі приносять
doc#29 . Інкіжинов також приніс легкі жанри <g/> , а все таки то були серйозніша англійська комедія й оперета
doc#80 не наважуються назвати цим страшним словом <g/> , то заступаючи його « <g/> психологізмом <g/> » ( <g/> Ф.
doc#100 хочеться « <g/> списати <g/> » Шевченка <g/> . Михайль Семенко то й палив « <g/> Кобзаря <g/> » <g/> … Але ж нині й школяреві відомо
doc#16 підставляється як тотожне - поняття « <g/> Косач <g/> » <g/> , то слідом за цим під поняття « <g/> Косач <g/> »
doc#40 і оцінка певних фактів мови в динаміці — чи то як застарілих <g/> , чи то як нових <g/> , і в цих межах автор
doc#55 найпослідовніше <g/> : фонетичний принцип і то так <g/> , як у його рідному Тршічу <g/> , не у Беоґраді <g/> , не в
doc#81 літерами <g/> ) <g/> . Якщо я це все таки пишу <g/> , то не тому <g/> , щоб себе увічнити <g/> , а тому <g/> , що поки я
doc#62 потреба виявлення й публікації джерел <g/> , і то не старовинних ( <g/> це завдання взяв на себе
doc#33 і по смерті скромно відкривав собі пам'ятники <g/> ; то раптом ставав надзвичайним письменником <g/> , що
doc#27 спілкування ( <g/> Шевченко не писав по- польськи <g/> ) <g/> , то на пайку листів з « <g/> добровільно <g/> » вибраною
doc#23 по альманахах <g/> , що час від часу видавалися то там <g/> , то сям <g/> . Твори до альманахів потрапляли
doc#32 кількох тисяч українських безбатченків <g/> , і то саме тих <g/> , що не хотіли повертатися на свою