Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Але голову на плечах треба було теж мати <g/> . </p>
doc#1 У пляні ж емоцій така контрастивність вибиває читача з рівноваги <g/> , нервує <g/> , змушує сприймати те <g/> , що він читає <g/> , не просто як ще один літературний твір <g/> , бо для поета це теж не просто ще один літературний твір <g/> , а крик болю <g/> , зойк оголених нервів <g/> . </p>
doc#2 Обрядом є сум і дожидання милого <g/> , в ритуальні форми виливається тужіння за ним <g/> , і якщо нікого не здивує <g/> , що в першому колі « <g/> Веселки <g/> » річний круг життя поданий як послідовність ритуальних чинів <g/> , то менше звичайний є показ усього дівочого життя теж як суми обрядових дій <g/> .
doc#3 Спрощуючи справу та ігноруючи деталі <g/> , скажемо <g/> , що в тому <g/> , що мало стати українським числівником <g/> , співіснували і змагалися між собою два морфолого-синтаксичні зразки — один прикметникового типу ( <g/> з модифікаціями <g/> ) <g/> , а другий іменникового ( <g/> теж з модифікаціями <g/> ) <g/> .
doc#4 <p> Так <g/> , отже <g/> , думаю <g/> , що двоподіл книжки — це не тільки акт критикової сваволі ( <g/> на яку я <g/> , зрештою <g/> , теж застеріг собі право <g/> ) <g/> , але й об'єктивний факт <g/> , стверджений самою авторкою і покладений нею в основу структури збірки <g/> .
doc#5 Дія теж відбувається в Києві <g/> , але місто не цікавить більше письменника <g/> .
doc#6 <p> Успіх Курилика як маляра теж мав своєрідний характер <g/> .
doc#7 Коли дати переслизання з одних нормальних конструкцій на інші <g/> , теж нормальні <g/> , але не при даному гачку <g/> ?
doc#8 Мені найлегше говорити про це в царині мовознавства <g/> , де Петров кілька разів теж забирав голос <g/> .
doc#9 Він теж був невдоволений галицькими літераторами <g/> : </p><p> Так нам тепер поети-львівці <g/> , </p><p> Мов у селі під вечір вівці <g/> , </p><p> Хрипливий голос подають <g/> : </p><p> Кастильську бо з калюжі п'ють1. </p><p> Така низька оцінка галицької поезії й літератури взагалі <g/> , поскільки вона стосується побічно й до мови <g/> , в'язалася в П. Куліша з різко негативною оцінкою польських впливів в українській культурі XVI —XVII ст <g/> .
doc#10 <p> Не цурався Ганцов і другої ділянки мовознавчої праці <g/> , де теж гостро стояла потреба встановити й запровадити норми <g/> .
doc#11 Підписи Гофмана й Гайне теж там привішені <g/> .
doc#12 : тим то <g/> , буцім то <g/> , </p><p> е <g/> ) Частка же ( <g/> після попереднього голосного ж <g/> ) пишеться окремо <g/> , за винятком сполучників і прислівників <g/> : аж <g/> , алеж <g/> , бож <g/> , авжеж <g/> , адже <g/> , аджеж <g/> , аніж <g/> , ніж <g/> , отож <g/> , отже <g/> , атож <g/> , також <g/> , теж щождо <g/> . </p>
doc#15 <p> У Овсяніко-Куликовського називні речення теж по суті не розглядаються <g/> .
doc#16 Бо коли вже йдеться про фразу <g/> , то Донцов може в совєт- ській пресі прочитати — і то в вироку найвищого суду <g/> , — що А. Крушельницький <g/> , зв'язками з яким найбільше докоряє Донцов Юрієві Косачеві <g/> , засуджується до кари за націоналізм <g/> ; а друга особа <g/> , згадувана Донцовим <g/> , Михайло Рудницький <g/> , за час <g/> , що минув від днів написання листа Донцова <g/> , теж опинився в шкідливих націоналістах <g/> .
doc#17 Скульптурність теж розкривається низкою ґрадацій <g/> : скуленість сутулого Малахія ( <g/> В. Блавацький <g/> ) відмінна від широко-розкритого <g/> , театрально-картинного жесту Кума ( <g/> Б. Паздрій <g/> ) <g/> , точеність і різьбленість гармонійних поз Любуні ( <g/> Е. Дичківна <g/> ) – від Гротескової застиглости поз двох її сестер ( <g/> М. Мельникова <g/> , О. Карп'якова <g/> ) <g/> , сувора продуманість і симетричність мізансцени першої дії – від позірного хаосу й метання масової сцени в фіналі цієї дії <g/> . </p>
doc#18 <p> Притча про дерева <g/> , в якій не носій волі в самоті кедр <g/> , солодощів життя — пальма <g/> , краси — рожа <g/> , госпо- даровитости — дуб <g/> , журби — береза <g/> , а символ приниженосте й служби іншим терен стає королем рослинного світу <g/> , могла б бути тлумачена як алегорія на тему громадського служіння особи громаді <g/> ; але ця притча теж розшифрована Мойсеєм месіяністично <g/> : найзанедбаніший і найупослідженіший народ несе в собі Божий заповіт і відслонить світло людству <g/> . </p>
doc#19 Чи мав і чи висловлював ці ідеї Потебня вже в шістдесятих роках <g/> , коли зустрічався з Мовою <g/> , теж не відомо <g/> .
doc#20 <p> А усно нам сказали <g/> , що з цим дозволом можемо виміняти в банку суму 500 райхскомісаріятських карбованців на відповідну суму грошей <g/> , теж малої вартости <g/> , що курсували в « <g/> Генерал-губернаторстві <g/> » <g/> .
doc#21 Домонтович виголосив радикальну програму про те <g/> , що редакція може робити з рукописами <g/> , що хоче <g/> , а автори <g/> , коли схочуть <g/> , можуть потім протестувати post factum <g/> , ніхто на це не звертатиме уваги <g/> , після чого він теж нічого не робив <g/> . </p>