Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 <p> Місто — безнадійно нудне <g/> , промислово-лютеранське місто <g/> , але чисте і цивілізоване <g/> , посеред розкішних зелених <g/> , бомбами не торканих мальовничих узвиш так званої Саксонської Швайцарїї <g/> .
doc#2 Деякі поезії « <g/> Веселки <g/> » межують з сороміцькими піснями <g/> , але так тонко <g/> , так делікатно <g/> , так цілком на натяках і символах це дано <g/> , що найсуворіший цензор нічого не зможе закинути <g/> .
doc#3 , —якщо хочете <g/> , вже в « <g/> другій мініреволюції <g/> » <g/> , цього разу морфологічній <g/> , іменникові форми прикметникового зразка <g/> , здатного на узгодження <g/> , перенесено до — генетично « <g/> іменникового <g/> » зразка <g/> , тепер уже мішано іменниково- прикметникового <g/> , — і так постали форми непрямих відмінків типу п'ятьох голубів—п'ятьом голубам <g/> .
doc#4 Лев Толстой і Бернард Шов так само втратили контакт з життям і молоддю і бачили остаточну й безапеляційну істину тільки в собі <g/> .
doc#7 Куди стосуються слова « <g/> у перших зацвітах вогнявих віконниці з імли <g/> » — до підрядного речення « <g/> мов на травах це все <g/> » <g/> , — чи до клаптика головного речення « <g/> так нездогадно <g/> » <g/> ?
doc#9 Сподіваємось <g/> , що Галичина сповнить своє завдання <g/> »1. </p><p> І це своє завдання <g/> , так свідомо й з почуттям відповідальносте прийняте <g/> , Галичина виконала <g/> .
doc#10 Але в колективних працях часто буває так <g/> , що якась одна особа стає душею підприємства <g/> , вибивається на фактичного керівника <g/> .
doc#11 <p> І це так <g/> , саме так <g/> , хоч ми у Венеції <g/> , а не в Києві <g/> , хоч рацію мав Андрухович <g/> , що ми не переступили ще Альпи <g/> , та де там Альпи <g/> , ми ще таки нівроку мізерненького срібнолентого Сяну ще не перебрели <g/> , а там же й Одра <g/> , і Ельба <g/> , і Райн <g/> , — а все-таки хорал із « <g/> Золотого гомону <g/> » в наших вухах <g/> , дарма що бубабівські огирі сексують з Адою Цитриною <g/> , і то при співпраці баварських уже трохи захеканих цапів <g/> . </p>
doc#12 <p> При подвійних сполучниках ( <g/> тому що <g/> , через те що <g/> , для того <g/> , щоб <g/> , так що тощо <g/> ) кому ставимо або перед першою <g/> , або перед другою частиною сполучника <g/> , залежно від місця павзи <g/> , напр <g/> .
doc#16 Цілком можливо ( <g/> і так часто бувало в історії <g/> ) <g/> , що він внутрішньо переконаний <g/> , що його наука — українська наука <g/> , наука української еліти і що вона становить собою єдиний спосіб вивести Україну з бездоріжжя на велику путь <g/> .
doc#18 Словами Олександра Білецького <g/> , уже частково цитованими <g/> , « <g/> Його Мойсей — це <g/> , так би мовити <g/> , конденсація духовної енерґії народу <g/> , його кращих прагнень <g/> , а разом з тим і сумнівів та вагань <g/> …
doc#19 За час з 1876 року до самої смерти письменник побачив друкованими хіба який десяток своїх поезій <g/> , та й то в відгородженій кордонами Галичині <g/> , куди їх треба було переправляти потай <g/> , конспіративно і звідки так тяжко <g/> , майже неможливо було дістати будь-яку книжку <g/> , навіть і число журналу з власними творами <g/> .
doc#20 З Зайцем я так ніколи й не зустрівся на розмову <g/> , з Лавріненком доля мене зблизила страшного 1933 року <g/> , коли він працював у « <g/> Вістях <g/> » <g/> , а я був у нього співробітником — театральним рецензентом <g/> , а тоді знову <g/> , уже в часи війни <g/> , починаючи від 1943 року <g/> , коли він уже відбув своє заслання й недавно одружився <g/> . </p>
doc#21 Так чи так <g/> , було це одним з проявів сталого намагання просунути своє мистецтво на аванпости слави <g/> .
doc#22 <p> Уже на початку нашого сторіччя <g/> , коли все ще так мирно дрімало на поверхні людського життя <g/> , ще не запалали вогні спалюваних міст і не розгулялися смерчі <g/> , що зривають людей з місця і несуть їх не знати куди в шквалі гарячого піску-очеїда <g/> , — уже тоді українське письменництво поставило проблему безґрунтянства <g/> , і за це ми йому вдячні і шануємо його <g/> .
doc#24 І як твори Данте й Гете <g/> , так і « <g/> Вертеп <g/> » потребує спеціяльного коментаря <g/> , припускає дуже різні й різно спрямовані тлумачення <g/> .
doc#25 <p> С.Петлюра так характеризував Михальчука з цього погляду <g/> : “ <g/> Людина чистої науки <g/> , з яскравими рисами мисленика <g/> , з здатністю не вносити в свої наукові праці елементів злободенности <g/> , політики й партійної вузькости <g/> , він водночас був чулий до питань дня й реаґував на них з пристрасністю високо розвиненого громадянина <g/> …
doc#27 У старому віці такі настрої посилюються <g/> : « <g/> Ми народ незгідний <g/> ; ми на- слідники тих розбишак <g/> , з котрих наробили собі героїв чести і общого добра <g/> ; ми варвари <g/> ; наші задуми і почуття вельми мізерні <g/> » ( <g/> до Барвінського <g/> , 1881 <g/> ) <g/> ; « <g/> Люд у тутешній Україні послі польщизни <g/> , козаччини і Московщини гайдамацтвує так <g/> , що не дав мені ні захиститись канавою й трояновським валом <g/> , ні обсадитись деревом <g/> .
doc#28 І так вся ця поезія написана <g/> , що не скажеш достоту <g/> , що ж описує в ній поет <g/> : весну чи революцію <g/> .
doc#30 Завіялися дівчатка з Невського чи якого там проспекту <g/> , оренбурзьке донкіхотство <g/> , що коштувало -ліття салдатчини-неволі і так далі й далі <g/> , — натомість типологія нації <g/> , дослідження <g/> , ікона <g/> …