Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 ще колега чи помічник Галицького <g/> . Він назвав себе Гончарем <g/> . Галицький був єврей <g/> , Гончар —
doc#1 страждань <g/> , на мрії про довічне звільнення себе й усіх інших від цього страждання <g/> . </p><p> Щодо стилю <g/> ,
doc#2 поезії Лятуринської дозволяє їй включати в себе і охоплювати всі епохи і всі віки людини <g/> . Ось
doc#4 суворо-академічної міні-дисертації <g/> , а від себе <g/> , як я ту творчість бачу <g/> , сприймаю <g/> , відчуваю <g/> .
doc#5 йому змогу безперешкодно заперечити самого себе <g/> . Раціональне проти іраціонального найкраще <g/> ,
doc#6 й відтворенні всього <g/> , що він бачив навколо себе <g/> . Коли йому траплялася вільна між працею
doc#7 , що <g/> , бувши перехідним <g/> , кричуще вимагає після себе знахідного відмінка <g/> , а тим часом його начебто
doc#8 від печерної <g/> , що людина зміняє світ навколо себе <g/> , але не себе <g/> . З ентузіязмом археолога <g/> , він
doc#9 на щодень <g/> . </p><p> Буває так <g/> , що дослідник шукає для себе теми <g/> , але тут тема шукала дослідника <g/> . Як
doc#10 руху з південного заходу ввібрала в себе багато південно-західніх нашарувань ( <g/> 5 <g/> , 130 <g/> ,
doc#11 щодо обертання Землі <g/> , тільки тишком <g/> , для себе ствердив <g/> , що все-таки вона обертається <g/> . Не
doc#13 козацьким <g/> . Він уважає її за гріх <g/> , він бере на себе обов'язок дати відповідь на Страшному Суді <g/> .
doc#14 Доба — з цими персонажами Маланюк почуває себе дома <g/> , їх викриває і їх оспівує <g/> . Але Маланюк
doc#15 тямові складники-уявлення вбирає тут у себе одна ( <g/> здебільшого <g/> ] назовна форма <g/> , показуючи
doc#16 це <g/> , на їхню думку <g/> , саме той <g/> , який найлегше дає себе скомпромітувати <g/> . І ще треба довести <g/> , з якої
doc#17 старої України <g/> , бо він знає і бачить <g/> , що вона себе вичерпала і далі існувати <g/> , як дотепер <g/> , не може <g/> .
doc#18 вчитатися в твір більше <g/> , аніж вчитати себе в нього <g/> . </p><p> Наголовок цьому писанню взято з Франка
doc#19 : « <g/> Заповіт засланця <g/> » <g/> . За засланця поет уважав себе <g/> , і слушно <g/> , хоч заслання його не було наслідком
doc#20 освіченішого <g/> , вона не могла не відчувати себе дещо непричетною <g/> . Моя мати теж була освіченіша
doc#21 . МУР <g/> , нарешті <g/> , дістав свій орган <g/> . Мій “ <g/> продаж <g/> ” себе дав позитивні наслідки <g/> . Вся праця <g/> , крім