Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 До Харкова поранених не везли <g/> , вони гинули далі на захід <g/> , тільки хвилі цивільних утікачів <g/> , особливо євреїв <g/> , безглуздих у своїх хутрах у липневі спеки <g/> , приносили до нібито мирного міста воєнну тривогу й приреченість живих <g/> . </p>
doc#1 <p> Щодо стилю <g/> , то це насамперед поезія гіперболи й метафори <g/> , що громадяться <g/> , виростають у дивовижні грона <g/> , то цілком протилежні <g/> , то на диво співзвучні у своїх образотворчих властивостях <g/> .
doc#2 Ще інші переконалися в марности своїх ідеалів <g/> , але з обов'язку тримаються старих прапорів <g/> .
doc#4 <p> </doc> </p><p> ОДИН </p><p> Я знаю <g/> , про що хочу писати ( <g/> мене ще в дитинстві вчили <g/> : ніколи не починай своїх писань з я <g/> ) <g/> , і знаю <g/> , як я хочу писати <g/> , і знаю <g/> , що хочу сказати <g/> .
doc#5 Раз <g/> , тільки раз автор вивів своїх героїв на коротку мить до Андріївської церкви <g/> , але і тут не показав самої церкви <g/> : « <g/> Широчезними залізними сходами вони увійшли на тахльовану паперть церкви <g/> , що стояла щільно над урвищем горба <g/> .
doc#6 Метафізичність світобачення Курилика можна бачити вже в тому <g/> , як часто він подає на своїх картинах — і не лише багатоепізодних — людей малими <g/> , відсуненими на бічний або задній плян або оповитими темрявою <g/> .
doc#8 У своїх неперевершених спогадах про Київський університет його студентських років <g/> , — цій перлині української мемуаристики <g/> , — Петров-Домонтович з <g/> , як завжди <g/> , прихованою іронією <g/> , писав <g/> : « <g/> Іван Іванович Огієнко для своєї вступної лекції в Університеті вибрав тему <g/> : " <g/> Чи правильно поставлений наголос в " <g/> Полтаві <g/> " Ол <g/> .
doc#9 Найкращим доказом цього є пізніше свідчення людини <g/> , якій аж ніяк не можна закинути ані надмірних симпатій до Галичини і галицьких особливостей у мові <g/> , ані великої м'якости й поступливости в своїх поглядах <g/> , — Бориса Грінченка <g/> .
doc#10 Але його власна схема розвитку поліфтонгів <g/> , як він подав її в ( <g/> 4 <g/> ) <g/> , ледве чи може витримати критику і фактично в своїх дальших працях Ганцов сам її заперечив <g/> , хоч і не запропонував іншої <g/> .
doc#11 За кілька днів навколо повісти зчинилася міні-веремія <g/> , редакція гідно боронила <g/> , відступаючи <g/> , позицію за позицією <g/> , а сам автор <g/> , на щастя <g/> , мав вдачу Ґалілея <g/> , що <g/> , як відомо <g/> , зрікся своїх позицій щодо обертання Землі <g/> , тільки тишком <g/> , для себе ствердив <g/> , що все-таки вона обертається <g/> .
doc#12 Остаточне прийняття чи відкинення цих змін — як і можливих інших — може належати компетенції тільки майбутньої Всеукраїнської Правописної Конференції <g/> , вільної в своїх дискусіях і ухвалах <g/> . </p>
doc#13 Попередником « <g/> Чорної Долини <g/> » в творчості Веретенченка був переклад Байронового « <g/> Мазепи <g/> » <g/> , — правда <g/> , вільний <g/> , правда <g/> , фолкльоризований дещо <g/> , правда <g/> , не такий розкішно вибагливий у своїх ритмах <g/> . </p>
doc#15 Однак <g/> , і погляд на називні речення як на неповні теж іще має в наш час своїх прихильників <g/> .
doc#16 І <g/> , здається <g/> , не буде помилкою сказати <g/> , що своїх найбільших ворогів вона воліє замовчувати — принаймні починаючи під середини 30-х років <g/> . </p>
doc#17 В своїх дальших працях ( <g/> « <g/> Мина Мазайло <g/> » М.Куліша <g/> , « <g/> Диктатура <g/> » І. Микитенка <g/> , « <g/> Маклена Ґраса <g/> » М. Куліша <g/> ) Курбас домігся рівноваги акторського й режисерського первня в виставі <g/> .
doc#18 , Юрій Кобилецький <g/> , Лрсен Каспрук <g/> , Олексапдер Білецький <g/> , Л. Скоць ( <g/> не по- силаючися на своїх попередників <g/> ) <g/> , додавши кілька нових позицій <g/> .
doc#19 За час з 1876 року до самої смерти письменник побачив друкованими хіба який десяток своїх поезій <g/> , та й то в відгородженій кордонами Галичині <g/> , куди їх треба було переправляти потай <g/> , конспіративно і звідки так тяжко <g/> , майже неможливо було дістати будь-яку книжку <g/> , навіть і число журналу з власними творами <g/> .
doc#20 Я не знав <g/> , які там були обставини <g/> , але в 1940 році я бачив його як осередок українськости <g/> , і в мене існувала певність <g/> , що там не пропадемо фізично і знайдемо своїх <g/> .
doc#21 Нижанківський обмежувався на вміщенні своїх віршів <g/> .
doc#22 Тому і треба було йому спровадити своїх героїв на відірваний від світу вулканічний острів <g/> , купу застиглої ляви <g/> , що тільки там він міг знайти ще якісь засади сталості <g/> , якісь елементи стабільності <g/> , ґрунтовості <g/> .