Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Це просто <g/> , у коло- фронтовому місті люди не ходять один до одного в гості <g/> .
doc#1 Із часів кріпацтва збереглося надто мало творів <g/> , а то й ні одного <g/> , оскільки датування « <g/> Причинної <g/> » 1837 роком спірне <g/> .
doc#2 Зрештою навіть вістка про смерть милого стає обрядом <g/> : </p><p> Я знаю певно <g/> : дня одного </p><p> прохожий по пустих дорогах </p><p> мені доручить мовчки меч </p><p> увесь у щербі <g/> .
doc#3 Але в загальній системі числівникової синтакси не слід спускати з ока <g/> , що він завдає ще одного вдару по « <g/> прикметниковим конструкціям <g/> » ( <g/> типу два речення <g/> ) і заступає їх « <g/> іменниковим <g/> » типом <g/> , точніше кажучи <g/> , мішаним іменниково-прикметниковим <g/> , роблячи тим самим ще один крок до специфічно-числівникової мішаної парадигми як прикмети саме даної частини мови і відмежовуючи цю частину мови від інших частин мови <g/> , які такої мішаности не мають <g/> . </p>
doc#4 Але одного мені рішуче бракує <g/> .
doc#5 Як у драмі <g/> , не як у романі <g/> , дія прикріплена до одного місця <g/> , це місце – кімната <g/> .
doc#6 <p> Такого типу “ <g/> килими <g/> ” <g/> , з візерунками малих різнокольорових людей <g/> , тільки не такі багаті на епізоди <g/> , знайдемо і в Курилика <g/> , приміром <g/> , у його “ <g/> Сон мера Кромбі <g/> ” <g/> , у “ <g/> Після снігопаду на авеню Балзам <g/> ” у торонтському циклі або в “ <g/> Весіллі в Кашубах <g/> ” у польському циклі <g/> , а на цій виставці — “ <g/> Споглянь людину без Бога <g/> ” ( <g/> ч. 19 <g/> ) <g/> , хоч тут епізоди почасти відмежовані один від одного контуром ніби окремої рамки <g/> , так що картина сприймається подеколи як конґльомсрат відносно самостійних менших картин <g/> , об'єднаних тільки загальною ідеєю <g/> .
doc#7 З одного боку <g/> , мова йде тут про опанування техніки цього стилю <g/> .
doc#8 Він утік з одного баварського міста до іншого <g/> , як тільки в першому появилася радянська репатріяційна комісія <g/> .
doc#9 Усе-таки <g/> , коли видавництво Отто Гаррассовіца заповзялося видати мою « <g/> Галичину <g/> » в німецькому перекладі ( <g/> що потім вийшов в світ під назвою « <g/> Die ukrainische Schriftsprache 1798-1965. Ihre Entwicklung unter dem EinfluB der Dialekte <g/> , 1966 <g/> » <g/> ) <g/> , я зробив деякі істотні додатки <g/> , з яких найголовніші два <g/> : розділ про типологію слов'янських літературних мов і про місце української літературної мови в цій схемі <g/> , з одного боку <g/> ; і схематичний огляд впливу Чернігівщини на літературну мову <g/> .
doc#10 Наприклад <g/> , уся характеристика відміни іменників у нього — просто “ <g/> вплив основ <g/> ” одного типу на інші <g/> . </p>
doc#11 Якби одного разу після Ферровія та не стало б Скальці <g/> …
doc#12 <p> Коли до одного іменника стосується два-три прикметники <g/> , що окреслюють предмет з різних поглядів <g/> , ці прикметники не вважаються за однорядні слова <g/> , й коми між ними не пишемо <g/> , напр <g/> .
doc#13 <p> Пригадую <g/> , під час війни один редактор одного українського літературного журналу не хотів друкувати цього уривка через незвичний <g/> , непопулярний ритм <g/> .
doc#14 Тим то всі ці спричинені війною апокаліптизми й передбачення кінця людства виросли з перспективи <g/> , що її можна було б схарактеризувати перифразою слів одного поета — цвях у моєму чоботі Грандіозніший від усіх трагедій Ґете <g/> , — а так схарактеризувавши <g/> , лишити дрібним епігонам <g/> , починаючи від Орвелів і Кестлерів і кінчаючи тим <g/> , що вище були згадані <g/> . </p>
doc#15 <p> Нарешті <g/> , важливо і те <g/> , що тоді <g/> , на перших кроках свого проникнення в літературну мову <g/> , називні речення не завжди відмежовувалися так різко і чітко від інших синтаксичних конструкцій <g/> , не виявляли тенденції купчитися одне до одного в ізоляції від іншого контексту <g/> , тенденції <g/> , яка справді мало властива усній мові і яка <g/> , очевидно <g/> , і привела до витворення погляду <g/> , ніби називні речення - категорія писаної мови <g/> . </p>
doc#16 Наверх виявилось це в політичнім кочівництві з одного табору до іншого і зміні політичних переконань і ідеологій <g/> » <g/> .
doc#17 У багатстві своїх відмін він дав нам <g/> , з одного боку <g/> , типові в побуті « <g/> полтавські <g/> » <g/> , « <g/> дядьківські <g/> » інтонації тощо <g/> , з другого боку <g/> , мистецьки трансформований <g/> , він породив мистецькі скарби народніх дум і голосінь <g/> , він позначився виразно на поетичній інтонації віршів Павла Тичини ( <g/> « <g/> Чистила мати картоплю <g/> » <g/> ) <g/> , Тодося Осьмачки <g/> , Василя Барки <g/> . </p>
doc#18 Так і те <g/> , що йде далі <g/> , — писане рукою і серцем одного читача <g/> , хоч він намагався вчитатися в твір більше <g/> , аніж вчитати себе в нього <g/> . </p>
doc#19 навіть прирівняні одне до одного слова жити і працювати <g/> !