Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 . Сумління є і в охоронців закону <g/> . Сцена — ніби пародія з якоїсь п'єси Корнійчука <g/> , той стиль <g/> .
doc#1 концепції й образи історичних подій та епох ніби закодовані у стислих символах <g/> . Таким <g/> ,
doc#2 . Жадних підкреслень <g/> . Центральний образ мужа ніби загубився серед образів тварин <g/> , - нема
doc#4 в основу структури збірки <g/> . « <g/> Старі <g/> » поезії — тут ніби пролог <g/> , « <g/> нові <g/> » — сама дія <g/> . Можна виставляти
doc#6 почасти відмежовані один від одного контуром ніби окремої рамки <g/> , так що картина сприймається
doc#7 звичних зв'язків слів <g/> . Кожне слово в нашій мові ніби має кілька гачків <g/> , до яких — за інерцією мови —
doc#8 Без ґрунту <g/> » архітект Линник <g/> , у чиїй долі Петров ніби провидів свою власну долю <g/> … </p><p> Якщо його загибель
doc#9 головною рікою <g/> , котру засиляють наріччя — ніби притоки <g/> . В літературнім язиці треба завести
doc#10 думати <g/> , хибне і чисто апріорне твердження <g/> , ніби “ <g/> цей процес ( <g/> розвитку — Ю.Ш. <g/> ) в
doc#12 , за винятком сполучників аби <g/> , щоб <g/> , якби <g/> , ніби <g/> , напр <g/> . <g/> : читав би <g/> , я б робив <g/> . </p><p> ґ <g/> ) Частки бо <g/> , но <g/> ,
doc#13 » неповторно веретенченківською <g/> . </p><p> Спершу він — ніби за Ґумільовим <g/> : </p><p> Храм твій <g/> , Господи <g/> , на небесах <g/> , </p>
doc#15 Вогонь <g/> ! або </p><p> Злодії <g/> ! комплекс уявлень просто ніби не " <g/> встиг <g/> " розкластися <g/> , і пропонує розглядати
doc#16 " нашого народу з московським <g/> » <g/> . І виходить <g/> , ніби Юрій Косач обстоював «" <g/> братерство <g/> " нашого
doc#17 В. Левицька ( <g/> Мадам Аполінара <g/> ) <g/> . Вона ввесь час ніби не то пританцьовує <g/> , не то нервово труситься <g/> . Її
doc#18 конфлікт негайно перенесено в душу Мойсея <g/> , так ніби Авірон і Датан були тільки голосами сумління
doc#19 кістяк <g/> " В. Мови <g/> , видрукуваний у " <g/> Правді <g/> " ніби правильними чотиристоповими амфібрахіями <g/> ,
doc#20 з Михайля Семенка <g/> : </p><p><g/> … було мені так нудно <g/> , </p><p> ніби докупи зійшлися Олесь <g/> , Вороний і Чупринка <g/> . </p><p> Це
doc#21 цей біль одразу при кожній зустрічі <g/> . Людина ніби перетворювалася на клубок подратованих
doc#22 . Всі історичні процеси нашого часу ніби спеціяльно спрямовані на те <g/> , щоб позбавити
doc#23 традицією <g/> . Таким чином Петренко ніби виявляє нову фазу в розвитку української