Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 У цих питаннях Галицький і Гончар навіть не дбали про те <g/> , щоб приховати від Н. <g/> , свіжої жертви <g/> , хто саме був у них на обліку і на послугах <g/> .
doc#1 Аспекти простору й часу в них або невизначені <g/> , або взаємосуміщаються <g/> .
doc#2 Ті <g/> , хто одним із своїх життьових завдань уважають розкрити вичерпаність ідеології хрищених батьків поетчиних ( <g/> автор цих рядків серед них <g/> ) <g/> , приймають творчість Лятуринської тому <g/> , що бачать <g/> , як многоводність її фактично заперечує вузькість початку <g/> .
doc#3 Для них це тільки спрощення в парадигмі іменників середнього роду в числівникових конструкціях <g/> , насамперед у іменниках з двома основами <g/> .
doc#4 « <g/> Старі <g/> » поезії виступають циклами <g/> , де кожний вірш несе свій нумер і здебільша не має назви <g/> , натомість « <g/> нові <g/> » не гуртуються в цикли <g/> , кожний вірш <g/> , хоч який короткий <g/> , несе свою назву <g/> , багато з них — і підназву — « <g/> Листки з щоденника <g/> » <g/> , підкреслюючи тим їхню епізодичність <g/> , завершеність у собі <g/> , самодостатність <g/> , самоцінність <g/> .
doc#5 Він не зупиняється коло них <g/> .
doc#6 І обох штовхала вперед незрозуміла <g/> , може <g/> , для них самих сила <g/> , що її Шевченко назвав покликанням і що в дійсності була одержимістю <g/> .
doc#7 Одні тільки надають зовні української форми типовим поетичним висловам російської мови з її церковнослов'янськими складниками ( <g/> всякі оболоки й пряності в Ореста <g/> ) <g/> , другі переривають словники <g/> , вишукуючи в них раритети й живосилом тягнучи їх у свої вірші ( <g/> Славутич <g/> ) <g/> .
doc#8 І це було ударом <g/> , розрахованим на далеку дію <g/> , бо вплив Петрова на українську еміграцію тепер був надто малий <g/> , фактично ніякий <g/> , а вже в політику він і зовсім не втручався <g/> , ставлячися з цілковитою байдужістю до всіх еміграційних партій <g/> , виявляючи свою нехіть тільки до тих із них <g/> , де йому вчувався запах намащених дьогтем чобіт <g/> . </p>
doc#9 Вже це створювало в Галичині дещо відмінні умови народного життя <g/> : в одні епохи Галичина випереджала в своєму розвитку інші українські землі <g/> , в інші епохи відставала від них <g/> , а це породжувало складну систему взаємовпливів між Галичиною і рештою українських земель як цілим або частинами цих земель <g/> .
doc#10 Ганцов спершу просто додає до них четверту групу ( <g/> 4 <g/> , 11 <g/> ) <g/> ; далі він виступає з твердженням про 5 груп <g/> , уважаючи <g/> , очевидно <g/> , білоруську мову теж за первісну <g/> : “ <g/> Отже <g/> , попри все <g/> , ми мусимо розрізняти на східнослов'янському грунті принаймні п'ять первісних говіркових груп <g/> , а саме <g/> : північноросійську <g/> , південноросійську <g/> , білоруську <g/> , північносхідну українську <g/> , або поліську <g/> , і південно-західну українську <g/> ” ( <g/> 12 <g/> , III <g/> , 216 <g/> ) <g/> .
doc#11 ( <g/> Про них справи були б <g/> , звісно <g/> , окремі <g/> .
doc#12 Головніші слова цього типу ( <g/> де и історично постало з ъ <g/> , ь <g/> , незалежно від наголосу <g/> ) такі <g/> : блискавка <g/> , блискуний <g/> , блищати ( <g/> а також за аналогією до них блиск <g/> ) <g/> , бриніти <g/> , глибокий <g/> , глитати <g/> , гримати <g/> , гриміти <g/> , дриґати <g/> , дрижати <g/> , кривавий <g/> , криниця <g/> , кришити <g/> , стрижень <g/> , стриміти <g/> , тривати ( <g/> напр <g/> .
doc#13 Частини з них <g/> , на місці Веретенченка <g/> , я б не вживав <g/> .
doc#15 Натяк на них знаходимо тільки в указівці на те <g/> , що називним відмінком можуть позначитися " <g/> назви вулиць <g/> , титули на книжках і т. ін <g/> .
doc#16 Одначе про них не згадувано ніде й ніяк <g/> .
doc#17 Актори були в них тільки коліщатками в загальній системі <g/> .
doc#18 Поема Франка — не коментар до політичних подій дня і не емоційний відрух на них <g/> .
doc#19 Певним є те <g/> , що перша спроба надрукуватися походить з часів перебування в Харкові <g/> : десь 1861 року Мова посилає свої поезії до « <g/> Основи <g/> » <g/> , де П. Куліш і друкує з них маленький уривочок <g/> . </p>
doc#20 А Юрко не дурно вибрав сусідство з Кубанню — він там одружився з молодою <g/> , куди молодшою від нього козачкою <g/> , і в них було немовля <g/> , на честь Хвильового назване Микола ( <g/> у дорослому віці найменше в світі він цікавився Хвильовим <g/> ) <g/> .