Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 А воля до неї була <g/> , хоча здебільшого виявлялася в малому <g/> .
doc#2 Обряд у неї — прихід осени <g/> , і обрядом є <g/> , коли змучений життям герой зносить « <g/> печаль і тугу <g/> , біль нестертий <g/> , вкрай серце втомлене <g/> , уперте <g/> » до брам осіннього лісу <g/> .
doc#4 Випадок Наталі Лівицької-Холодної близький до Яначкового тим <g/> , що вершинні осяги <g/> , справжній вибух таланту припали в неї на старші роки <g/> .
doc#5 Ставлення до неї <g/> , оцінка її показується віссю книжки <g/> .
doc#6 Не досить було і коментаря до неї <g/> .
doc#8 З неї видно <g/> , як навіть у найбільш « <g/> приміткових <g/> » працях Петрова жив Домонтович <g/> : </p><p> « <g/> Кирило Тур не балакає <g/> , а проповідує <g/> .
doc#9 Тема буквально лежала на бруку вулиці <g/> , і треба було за неї братися <g/> .
doc#10 Ганцова вабила тема критики “ <g/> теорії спільної праруської мови <g/> ” <g/> , і він заповідав звернення до неї ( <g/> 5 <g/> , 141 <g/> ) <g/> , але це не було здійснене <g/> . </p>
doc#12 <p> є <g/> ) Заперечна частка не з дієсловами пишеться нарізно <g/> , крім тих дієслів <g/> , які без неї не вживаються або яким вона надає іншого значення ( <g/> а не просто заперечує <g/> ) <g/> , напр <g/> .
doc#14 Одначе він має в собі досить поета <g/> , щоб визнати <g/> , що попри всю рідність її роздзвонених у голубінь дорожніх верб і струнчасту побожність тополь у їхній тихій <g/> , захмарній плавбі <g/> , він не зречеться заради мрій про неї </p><p> — руху <g/> , коли </p><p><g/> …
doc#15 Якщо Зубатий уважав <g/> , що називним реченням ми просто висловлюємо постале в нашій свідомості уявлення <g/> , то Травнічек вносить поправку <g/> : " <g/> Іменне речення не тільки іменує <g/> , називає особу або річ <g/> , але непрямо щось про неї каже <g/> " <g/> .
doc#16 Якби це була тимчасова поразка <g/> , то було б тільки питанням часу оправитися від неї <g/> .
doc#17 Ключ до неї дається з самого початку <g/> : відкривається сцена – і ми чуємо <g/> , як речитативом голосить стара Стаканчиха ( <g/> М. Степова <g/> ) за своїм чоловіком <g/> ; він розростається й варіюється <g/> , цей речитатив <g/> : в нього вплітаються голоси трьох дочок Малахієвих <g/> ; Кум сполучає його з побутовими інтонаціями <g/> ; свого апогею доходить він у сцені співу « <g/> Милость мира <g/> » <g/> ; далі його репрезентує Агапія ( <g/> Н. Горленко <g/> ) <g/> .
doc#18 <p> Біографічна паралеля Франка <g/> , перед лицем смерти <g/> , в безнастанних конфліктах з галицькою суспільністю <g/> , то загострених <g/> , то погано прихованих <g/> , і Мойсея <g/> , людини <g/> , що знала <g/> , де земля обітована <g/> , кликала й вела до неї <g/> , була цькована і покинена своїм народом і була рокова- на вмерти <g/> , не ввійшовши до краю майбутнього <g/> , на порозі його <g/> , — виразна <g/> .
doc#19 Знаємо про поему тільки з надрукованої Іваном Франком авторової примітки до неї <g/> : « <g/> Твір зістався не виправленим ні щодо змісту <g/> , ні щодо форми <g/> .
doc#20 Мало змінився він не тільки назовні <g/> , зберігши свою посмішку зайчика <g/> , а і внутрішньо <g/> , лишився вічним ентузіястом <g/> , завжди готовим піти за своєю гарячою уявою <g/> , нагинаючи факти до неї <g/> , а не уяву до фактів <g/> .
doc#21 Історія нас цікавила <g/> , але не в її повтореннях <g/> , а в дискусіях навколо неї <g/> .
doc#22 Коцюбинський лишається привабним для нас своєю м'якістю <g/> , своїм не тільки розумінням людини <g/> , а і любов'ю до неї <g/> , своєю пастельною романтикою <g/> .
doc#23 Ця настанова фактично сприйнята в радянській історіографії української літератури <g/> , тільки що виключено з неї тих письменників <g/> , що вважаються за реакційних <g/> .
doc#24 <p> Коли ми тепер повернемося до героїні твору — Жінки <g/> , ототожнивши її <g/> , слідом за Гамораком <g/> , з Україною — а на це прямо натякає Любченко <g/> , кажучи в « <g/> Слові перед завісою <g/> » <g/> , що вона з'явиться замість уже згадуваної нами « <g/> заквітчаної героїні екзотичних танків <g/> » <g/> , — коли ми до неї повернемося <g/> , то побачимо <g/> , що її сюжетна схема другим пляном повторює щойно нами намічену <g/> .