Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 А воля до неї була <g/> , хоча здебільшого виявлялася в малому <g/> .
doc#0 Вистава зникла з афіш <g/> , згадки про неї викреслювалися <g/> , навіть про колишню приналежність автора до комуністичної партії згадували не радо <g/> .
doc#2 Обряд у неї — прихід осени <g/> , і обрядом є <g/> , коли змучений життям герой зносить « <g/> печаль і тугу <g/> , біль нестертий <g/> , вкрай серце втомлене <g/> , уперте <g/> » до брам осіннього лісу <g/> .
doc#4 Випадок Наталі Лівицької-Холодної близький до Яначкового тим <g/> , що вершинні осяги <g/> , справжній вибух таланту припали в неї на старші роки <g/> .
doc#4 <p> ( <g/> « <g/> Питання <g/> » <g/> ) </p><p> Світ для неї — в'язниця <g/> , а життя — незбагненне <g/> , і людина зла <g/> , вона — </p><p><g/> …
doc#4 <p> Гаразд <g/> , але якийсь чортик підсуває до неї все таки а little twist <g/> , який стає неуникненним <g/> , як тільки пробуємо точніше визначити координати цього стилю <g/> .
doc#5 Ставлення до неї <g/> , оцінка її показується віссю книжки <g/> .
doc#5 І чи Славенко не був супроти неї новим москалем <g/> , новим копитаном <g/> , якщо не за пашпортом ( <g/> українець <g/> , ще й — енко <g/> ) <g/> , так за своєю ідеологією <g/> ?
doc#6 Не досить було і коментаря до неї <g/> .
doc#6 Якщо від неї абстрагуватися — це експерименти в кольорах <g/> .
doc#6 <p> Було багато нодібности в біографіях Ван Гога й Курилика <g/> , як останній читав про неї в книзі Стовна <g/> , і в деталях <g/> .
doc#6 У неї нема обличчя <g/> , вона не якась певна особа <g/> .
doc#8 З неї видно <g/> , як навіть у найбільш « <g/> приміткових <g/> » працях Петрова жив Домонтович <g/> : </p><p> « <g/> Кирило Тур не балакає <g/> , а проповідує <g/> .
doc#8 У двадцятих роках <g/> , коли в УРСР не можна було говорити про українську державу <g/> , він говорив про неї <g/> , вбачаючи державотворчу діяльність у вчинках козацтва і виступаючи проти « <g/> антигромадської і антидержавної теорії літератури <g/> » П. Куліша ( <g/> с. 292 <g/> ) <g/> .
doc#9 Тема буквально лежала на бруку вулиці <g/> , і треба було за неї братися <g/> .
doc#9 Він писав до О. Кониського ( <g/> лист з 22 січня 1863 р. <g/> ) <g/> : « <g/> А що про Червону Русь пишете <g/> , так вона не єдиним правописом одрізнилася од нас <g/> , але і мовою <g/> ; нехай вона до нас прихилюється <g/> , а не ми до неї <g/> .
doc#9 ) <g/> ; « <g/> Збагнітував ( <g/> Бог <g/> ) мою велику славу <g/> » ( <g/> І <g/> , 362 <g/> ) <g/> ; « <g/> Вергати на неї укоризни <g/> » ( <g/> II <g/> , 174 <g/> ) <g/> . </p>
doc#9 Якщо можна збагачувати свою мову <g/> , впроваджуючи до неї штучно досі чужі їй лексеми з різних інших джерел <g/> , якщо можна літературну мову зорієнтувати не на якусь певну говірку <g/> , а на поєднання різноджерельних елементів <g/> , на конґльомерат <g/> , на синтезу <g/> , на кованість <g/> , — то чому важливим складовим елементом цього конґльомерату не можуть бути слова й форми <g/> , взяті з Галичини <g/> ?
doc#9 Що ж до єдности літературної мови <g/> , то І. Франко відсуває її на майбутнє <g/> , вважаючи <g/> , що в його час для неї ще нема передумов <g/> : </p><p> « <g/> Мені бажалось би своїми увагами докинути цеглинку до взаємного порозуміння між українцями й галичанами на полі язиковім і таким способом причинитися до полагодження одного дуже важного питання — будущої єдности і одноцільности нашої літературної мови <g/> , будугцої <g/> , повторяю <g/> , бо тепер ми ще її не маємо і задля звісних <g/> , дуже важних причин мати не можемо <g/> »2. </p><p> Тут І. Франко цілком слушно пов'язує створення єдиної і одноманітної літературної мови на всій Україні з політичними передумовами <g/> .
doc#9 Про інтерес до неї і наслідування її часто говорять сучасники <g/> .