Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Лиси виживають <g/> , навіки або на час <g/> , незрідка їх навіть потім звеличують так <g/> , ніби то саме вони були герої <g/> .
doc#1 Наскільки нам відомо <g/> , Т. Шевченко навіть не пробував братися за нього ще раз Даремно також шукати в цьому періоді « <g/> подражаній <g/> » пророкам чи іншим уступам із Біблії <g/> .
doc#2 Натомість світ Лятуринської і вся поведінка її героїв — наскрізь ритуальні <g/> , наскрізь традиційні <g/> , навіть у хвилини того <g/> , що здається найбільш особистими рішеннями <g/> .
doc#4 Зформулюймо її так <g/> : Засоби поетичної техніки Наталі Лівицької- Холодної <g/> , взяті в сумі й взаємодії <g/> , творять у її « <g/> нових <g/> » поезіях ( <g/> чи новій поезії <g/> ) неповторний стиль <g/> , якого не поплутаєш ні з яким іншим <g/> , хоч він і йде в річищі вичищення новітньої поезії від котурняної бутафорії й чимраз більшого включення до цієї поезії елементів <g/> , що вважалися в XIX сторіччі й навіть на початку нашого занадто прозаїчними для поезії <g/> .
doc#5 Ні години змарнованої <g/> , бо навіть хвилина не вертається ніколи <g/> !
doc#6 Дорога навіть страшніша від бездоріжжя степів <g/> .
doc#9 А далі він його деталізує <g/> : « <g/> Книжний літературний український язик повинен вироЄРлюватись на ґрунті живого сільського язика <g/> , вигрібаючи з його мови термінологію <g/> , зміняючи суфікси <g/> , приставляючи їх до кореня народного язика <g/> ; він не повинен шукати нових слів в інших слов'янських язиках <g/> , хоч би і в церковнослов'янському <g/> , а розвиватись на основі народних українських вимов <g/> : наддніпрянської <g/> , галицької <g/> , поліської <g/> , навіть чорноруської ( <g/> коло Вільна <g/> ) і білоруської ( <g/> коло Могилева <g/> , Мінська та Вітебська <g/> ) <g/> , котрі мають один спільний з українським лексикон слів <g/> .
doc#10 поліські “ <g/> дифтонги <g/> ” не є справжні дифтонги <g/> , бо це є суцільні й неподільні фонеми <g/> , які в своїй артикуляції поступово пересковзають від початкового звука до кінцевого <g/> , бувши довгістю й сприйманням нормальними голосними <g/> ; вага цих полюсів такого звука може мінятися в мові навіть тієї самої особи <g/> , але завжди це звуки одного ряду <g/> .
doc#11 <p> ІНТЕРМЕДІЯ БЕЗ НОМЕРА - ПРО МОГИЛИ І МІНКУЛЬТ </p><p> Зникають навіть могили <g/> .
doc#13 Чому вона <g/> , жертвуючи навіть зустріччю з Данилом <g/> , відмовилася йти в Україну <g/> ?
doc#15 Літо 1953 </p><p> ( <g/> « <g/> Нові дні <g/> » <g/> , 1953 <g/> , 10 ( <g/> 45 <g/> ) <g/> ) </doc> </p><p> І </p><p> Існування називних речень як особливої і виразно окресленої синтаксичної конструкції ні в кого з сучасних українських мовознавців <g/> , учителів і навіть учнів <g/> , здасться <g/> , сумнівів <g/> , не викликає <g/> .
doc#16 Це навіть за логікою Донцова неможливо <g/> .
doc#17 Бо хіба Агапія <g/> , Любуня <g/> , навіть практичний і енергійний Кум якимись сторонами своєї поведінки <g/> , мислення й відчування не становлять собою проявів того ж таки малахіянства – психологічної спадщини хуторської України <g/> ? </p>
doc#19 Ніщо не вказувало б на це ( <g/> кілька творів письменникових датовані 1890 роком <g/> ) <g/> , хіба тільки згадка Кониського про те <g/> , що в Катеринодарі навіть не згадали про смерть письменника <g/> .
doc#20 <p> І от ми їдемо <g/> , маємо своє купе <g/> , вагон « <g/> твердий <g/> » <g/> , але пасажирський і навіть — неймовірно — з опаленням <g/> .
doc#22 І що навіть вироблений цілий ритуал на те <g/> , як безґрунтянинові зробитися формально </p><p> Справжня література завжди показує не минуле <g/> , а майбутнє <g/> .
doc#24 Це легко простежити <g/> , навіть ідучи розділ за розділом <g/> . </p>
doc#25 Але те <g/> , що вони здобули боєм <g/> , важкою працею і навіть жертвою життя <g/> , потім стає самозрозумілою річчю <g/> , і їхні праці стають цариною бібліографа і історика <g/> .
doc#26 Але білодіди й шамоти <g/> , тупі в наукових справах <g/> , мали добрий ніс на все <g/> , що виривалося з загальної схеми <g/> , і єресі вони викорчовували <g/> , не даючи їм проявитися навіть у найдрібніших дрібницях <g/> , украй далеких від політики <g/> . </p>
doc#27 Та проте <g/> , хоч яке прикре враження роблять останні писання Кулішеві <g/> , повні якоїсь сліпої пристрасти <g/> , навіяні злобою <g/> , не- толеранцією <g/> , ненавистю до людей — і все те в ім'я якоїсь дивно понятої культури <g/> , — все таки для історика власне та хиткість Кулішева <g/> , ота пристрасть <g/> , оте вічне шукання якихось нових ідеалів <g/> , нових богів і нової віри лишиться характерним і навіть симпатичним об'явом його великого <g/> , хоч недужого духу <g/> » ' <g/> . </p>