This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 | стиль <g/> . Перша зустріч буде за три дні <g/> . Сьогодні | ми | прощаємося <g/> , і додому Н. доходить без сирен |
doc#1 | риси його творчости 1857- 1859 рр <g/> . </p><p> Тут | ми | знаходимо твори різних жанрів і з різними |
doc#2 | багато з нас спостерігало в Баварії <g/> , — спитаємо | ми | <g/> . Хіба тік би Дунай до Чорного моря <g/> , якби не той |
doc#4 | з усім довкіллям і в реакції на це довкілля <g/> . Тому | ми | знаходимо в її поезіях портрети сучасників — |
doc#5 | , біографію <g/> , але не має характеру <g/> . Єдине <g/> , що | ми | знаємо про її вдачу <g/> , це те <g/> , що вона глибоко й |
doc#6 | на деталі <g/> , а і крізь них <g/> , у інше <g/> , глибше <g/> . </p><p> Тут | ми | переходимо до другого пляну Куриликових |
doc#7 | і розхмар дня <g/> . </p><p> Тут автор ставить крапку <g/> , і | ми | можемо зупинитися <g/> , подумати над цими вісьмома |
doc#8 | містять у собі зародки майбутнього <g/> , що їх | ми | ще не можемо сприйняти <g/> ? В усякому випадку <g/> , в |
doc#9 | , й самого того стану <g/> . У себе вдома <g/> , в родині тощо | ми | говорили <g/> , писали <g/> , думали « <g/> по-харківськи <g/> » ( |
doc#10 | ( <g/> це була доба Гетьманату <g/> ) <g/> , а далі <g/> , як | ми | вже бачили <g/> , майже від заснування Української |
doc#11 | Народного Союзу в Джерзі-Сіті <g/> . </p><p> Боже <g/> , які | ми | були наївні ще так недавно <g/> , 1992 року <g/> . І яке |
doc#12 | якусь обставину <g/> , напр <g/> . <g/> : „В той день <g/> , з якого | ми | починаємо наше оповідання ( <g/> 6. лютого 1648 р. <g/> ) <g/> , |
doc#13 | татар на село <g/> . Ми не бачимо <g/> , що Ярина — в ясирі <g/> , | ми | зустрінемося з нею тільки в натовпі виведених з |
doc#14 | межами збірки <g/> . Що ж <g/> , коли поет хоче бути таким <g/> , | ми | змушені прийняти його таким <g/> , бо не можна його не |
doc#15 | мови <g/> , я маю на увазі справжні речення <g/> , якими | ми | висловлюємо наші мислі <g/> . Якщо <g/> , наприклад <g/> , ми |
doc#16 | закидають його противники <g/> . В дальших цитатах | ми | дозволили собі викинути власні імена і |
doc#17 | України <g/> . </p><p> Тепер <g/> , у світлі історичного досвіду <g/> , | ми | знаємо <g/> : розгул п'яного НЕПу був тільки |
doc#18 | перегорнім сторінку <g/> . </p><p> ПОЗА МЕЖІ МОЖЛИВОГО </p><p> Коли | ми | пройшли через випробування й насолоду твору <g/> , |
doc#19 | переважну частину літературної спадщини Мови | ми | вже <g/> , очевидно <g/> , не можемо <g/> . За свідченням М. |
doc#20 | еміґрантам з України <g/> . </p><p> Застережуся <g/> : у житті | ми | не звали один одного інакше <g/> , як Юрко <g/> . Тож нехай |