Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 свобода <g/> . Ілюзія сковородинського « <g/> світ ловив мене <g/> , але не впіймав <g/> » <g/> . </p><p> Але ідилії довго не тривають <g/> .
doc#1 кладе — гори <g/> . </p><p> У передчутті власної смерти — </p><p> І мене не мине <g/> , </p><p> На чужині зотне <g/> , </p><p> За решоткою задавить <g/> . </p>
doc#2 характеристик <g/> , як <g/> , певно <g/> , не один зможе після мене <g/> . Бо поезія Лятуринської глибока <g/> , і <g/> , хоч які
doc#4 ? </p><p> </doc> </p><p> ОДИН </p><p> Я знаю <g/> , про що хочу писати ( <g/> мене ще в дитинстві вчили <g/> : ніколи не починай своїх
doc#5 потребі <g/> , якої природа <g/> , на жаль <g/> , для мене не пошкодувала <g/> , я мушу забезпечити нормальне
doc#6 ні гроша не заплатив <g/> , і які <g/> , нарешті <g/> , позбавили мене волі <g/> ” <g/> . </p><p> Біографії Шевченка і Василя Курилика
doc#8 … </p><p> Петров узагалі був дуже обережний <g/> . Часто в мене було враження <g/> , що він більше думає не про те <g/> , що
doc#9 до Львова мовні відмінності стали для мене особливо виразними <g/> . При цьому це були не просто
doc#10 ) <g/> . О.Оглоблин ( <g/> лист до мене з 27. 12. 1952 <g/> ) припускає <g/> , що в Козельці Ганцов
doc#11 ) Кундера написав просто по-французьки <g/> , а до мене вона втрапила менше <g/> , ніж за рік <g/> , в англійському
doc#12 знак оклику ( <g/> див <g/> . VIII Б 2 <g/> ) <g/> , напр <g/> . <g/> : “ <g/> Порадь мене <g/> , мій предку староденний <g/> , як людський вік
doc#14 витрушують бліх <g/> . </p><p> А Україна <g/> , — спитають мене <g/> ? Адже вона така ж обов'язкова в еміграційній
doc#15 , в спідничині пістрьовенькій <g/> , - меншенькі мене <g/> . ( <g/> А. Тесленко <g/> , « <g/> Немає матусі <g/> » <g/> ) </p><p> Скинув він
doc#16 автора статті ( <g/> Юрія Косача <g/> . - Ю. Ш. <g/> ) цікавить мене <g/> » <g/> . Одначе наступну фразу він уже присвячує
doc#18 в її дорозі « <g/> ночі й пітьмі на стрічу <g/> » <g/> : </p><p> Обгорнула мене самота <g/> , </p><p> Як те море безкрає ( <g/> XII <g/> ) <g/> . </p><p> Це з безкрайої
doc#19 автобіографію <g/> , він писав <g/> : « <g/> Щодо приміщення мене в покажчик <g/> , то навряд чи заслуживсь я на таку
doc#20 й не зустрівся на розмову <g/> , з Лавріненком доля мене зблизила страшного 1933 року <g/> , коли він
doc#21 <p> </doc> </p><p> Посередньо моя діяльність у МУРІ звела мене з однією цікавою й справжньою людиною — не
doc#23 : </p><p> Думи мої <g/> , думи мої <g/> , </p><p> Де ви подівались <g/> , </p><p> Нащо мене покинули <g/> , </p><p> Чому одцурались <g/> ? </p><p> Після широких
doc#26 . Відповідь Шев- ченкова відома — </p><p> Буде з мене <g/> , поки живу <g/> . </p><p> І мертвого слова <g/> , </p><p> Щоб виливать