Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Можна було б ще мислити про вплив кінтальсько-ціммервальської програми Леніна <g/> , але на ідеологічні програми швайцарського миролюба Н. мав вироблену свою протиотруту <g/> .
doc#1 Вірш не може бути автобіографічним <g/> , бо Т. Шевченко не був одружений і не мав дітей <g/> .
doc#4 Чи він мав свого редактора <g/> , а чи це вибір самої поетки <g/> ?
doc#5 <p> Значить <g/> , мав таки рацію Славенко <g/> ?
doc#6 <p> Успіх Курилика як маляра теж мав своєрідний характер <g/> .
doc#8 Він мав на увазі південно-німецьку вимову типу stroas замість strasse <g/> .
doc#9 На це склалося кілька обставин <g/> : і знав він українськомовні справи краще від моїх харківських учителів <g/> , знав не тільки ззовні <g/> , а й зсередини <g/> , і був він єдиним тоді на Україні носієм ідей і метод Празького лінгвістичного гуртка <g/> , де мав не одну нагоду спілкуватися з « <g/> самим <g/> » Ніколаєм Трубецьким <g/> , ну і <g/> , нарешті <g/> , посідав він у свої тоді 63 роки ту незбагненну рису людяності <g/> , що її найкраще окреслює французьке слово шарм <g/> .
doc#10 Позначилося тут <g/> , очевидно <g/> , не тільки те <g/> , що він був дуже енергійним <g/> , а і те <g/> , що він був єдиним у комісії <g/> , хто мав досконалу закінчену освіту й кваліфікацію з слов'янської філології і систематично працював на цьому полі <g/> . </p>
doc#11 За кілька днів навколо повісти зчинилася міні-веремія <g/> , редакція гідно боронила <g/> , відступаючи <g/> , позицію за позицією <g/> , а сам автор <g/> , на щастя <g/> , мав вдачу Ґалілея <g/> , що <g/> , як відомо <g/> , зрікся своїх позицій щодо обертання Землі <g/> , тільки тишком <g/> , для себе ствердив <g/> , що все-таки вона обертається <g/> .
doc#15 Ототожнивши іменні речення значенням з дієслівними <g/> , Травнічек <g/> , природно <g/> , мав дійти висновку <g/> , що іменні речення як примітивніші мали б відмерти <g/> .
doc#16 » Або <g/> : «" <g/> МУР <g/> " уважає <g/> , що " <g/> Вісник <g/> " мав згубний вплив на літературу доби <g/> » <g/> ; або «" <g/> МУРові <g/> " ці статті ( <g/> в " <g/> Віснику <g/> " <g/> , — Ю. Ш. <g/> ) не подобаються <g/> » і т. д. і т. д. Можна було б подумати <g/> , що Донцов не знає <g/> , що він має справу не з журналом <g/> , а із « <g/> збірником літературно-мистецької проблематики <g/> » <g/> , себто із збірником дискусійних матеріялів <g/> .
doc#17 Гармонія режисера і актора була досягнена Курбасом <g/> , але визначальним мав бути режисер <g/> . </p>
doc#18 У статті « <g/> Суспільно- політичні погляди М. Драгоманова <g/> » ( <g/> 1906 <g/> ) він із співчуттям і погодженням писав <g/> , що об'єкт його дослідження « <g/> був занадто твереза і скептична натура <g/> , щоб мав вірити в якісь надприродні місії поодиноких народів <g/> » <g/> .
doc#19 Але чи мав рацію Кенійський <g/> , коли прийняв ці самодокори за істину і писав про Мову всіх періодів його життя <g/> : « <g/> Був людина щира <g/> , глибокий патріот <g/> ; але сонна Чорноморщина коли не зовсім заспала <g/> , так доволі таки приспала і його <g/> » <g/> ?
doc#20 Він був уже відчумлений <g/> , а я вже мав своє мешкання <g/> .
doc#21 <p> Теоретично міркуючи <g/> , не було ніякої потреби <g/> , щоб МУР як організація мав справу з політичними партіями <g/> .
doc#22 Він сам каже з усією щирістю <g/> , що перебував у СРСР як американський воєнний кореспондент і що за ввесь час мав один день для вільного руху — один день <g/> !
doc#23 Можна думати <g/> , що це мав на думні Шам- рай <g/> , коли він характеризував місце Петренка в розвитку української поезії <g/> : « <g/> Невеличка його літературна продукція цікава для нас тим <g/> , що він чи не перший з харківських поетів перейшов від балядних і пісенних форм до рефлективної <g/> , психологічної лірики <g/> , що так розвинулась у романтичних традиціях інших літератур у зв'язку з байронівською традицією <g/> .
doc#24 <p> В цій варіяційній кількачленності <g/> , безумовно <g/> , виявилася індивідуальна риса Любченкового стилю <g/> : закоханість у слові <g/> , деяка самовитість <g/> , самоцінність слова <g/> , те <g/> , що свого часу змусіло обрушитися на Любченка прихильників голої речевости слова з « <g/> Нової Генерації <g/> » памфлетом <g/> , що мав за мотто слова турґенєвського героя <g/> : « <g/> Аркадію <g/> , не говори так красиво <g/> !
doc#25 Поскільки в українській мові і часто розвинувалося з о <g/> , Кримський вирішив <g/> , що в нашому закінченні прикметників і теж походить із о <g/> , отже з первісного -оҌ <g/> , виявленого ним <g/> , постали форми називного відмінка множини типу новії <g/> , звідки вже <g/> , природно <g/> , мав утворитися стягненням тип нові <g/> , тепер панівний <g/> .