Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 світових проблем мало залежало від Н. <g/> , але йому здалося <g/> , що <g/> , скільки можливо <g/> , треба було
doc#1 . </p><p> Поет уже не говорить про помсту <g/> , і хочеться йому не так помсти для « <g/> царів <g/> » <g/> , як просто не дати їм
doc#4 Гармонія людини й гармонія світу розкривалися йому й ним саме в цій єдності й різноманітності <g/> . Свою
doc#5 було б тепер 56 років <g/> , коли писано роман <g/> , йому було 28. Хто читає романи з продовженнями в
doc#6 вирішальний мистецький успіх прийшов <g/> , коли йому було 33 роки — перша виставка в Торонто <g/> , а його “
doc#8 , виявляючи свою нехіть тільки до тих із них <g/> , де йому вчувався запах намащених дьогтем чобіт <g/> . </p>
doc#9 окреслює французьке слово шарм <g/> . Не дуже йому щастило тоді на талановитих учнів і
doc#10 у працях Харківської правописної комісії <g/> , йому належав розділ про правопис незмінних слів у
doc#11 про Мюнхен Андрухович жартома згадував <g/> , що йому візу до Німеччини підписував Райнер - Марія
doc#13 — спів солов'я. </p><p> Сходить сонце над селом — осанна йому <g/> ! Речі йдуть усталеним ладом <g/> , малий пастух жене
doc#14 його за собою і ніхто не спроможний указати йому дороги <g/> , хоч би декому його путь і здавалась
doc#15 самого цього називного відмінка <g/> . Спочатку йому приписуються функції психологічного
doc#16 що саме закидає Д. Донцов своїм противникам і що йому закидають його противники <g/> . В дальших цитатах
doc#17 . У 1 і 3 дії Малахій перебуває в оточенні <g/> , яке йому сяк чи так рідне й співчутне ( <g/> хуторяни 1 дії <g/> ,
doc#18 цілком підрядне <g/> . З двадцятьох пісень поеми йому віддано дві <g/> , і <g/> , що важливіше <g/> , конфлікт негайно
doc#19 , можливо <g/> , написаний тоді <g/> , коли він уже знав <g/> , що йому небагато лишилося жити <g/> , своєрідний заповіт
doc#20 , що тоді ще не був нагороджений « <g/> присвоєнням <g/> » йому « <g/> імени Максима Горького <g/> » <g/> ; натомість він був
doc#21 він не як секретар <g/> , а як редактор <g/> . Коли я нагадав йому про поезію Леоніда Лимана <g/> , що була в
doc#22 поставило проблему безґрунтянства <g/> , і за це ми йому вдячні і шануємо його <g/> . В суті речі весь перехід
doc#23 почуттів суму <g/> , смутку <g/> , жалю <g/> , горя <g/> , журби <g/> , але йому не вистачає цієї лексики <g/> , і він удається до