This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 | світових проблем мало залежало від Н. <g/> , але | йому | здалося <g/> , що <g/> , скільки можливо <g/> , треба було |
doc#1 | . </p><p> Поет уже не говорить про помсту <g/> , і хочеться | йому | не так помсти для « <g/> царів <g/> » <g/> , як просто не дати їм |
doc#4 | Гармонія людини й гармонія світу розкривалися | йому | й ним саме в цій єдності й різноманітності <g/> . Свою |
doc#5 | було б тепер 56 років <g/> , коли писано роман <g/> , | йому | було 28. Хто читає романи з продовженнями в |
doc#6 | вирішальний мистецький успіх прийшов <g/> , коли | йому | було 33 роки — перша виставка в Торонто <g/> , а його “ |
doc#8 | , виявляючи свою нехіть тільки до тих із них <g/> , де | йому | вчувався запах намащених дьогтем чобіт <g/> . </p> |
doc#9 | окреслює французьке слово шарм <g/> . Не дуже | йому | щастило тоді на талановитих учнів і |
doc#10 | у працях Харківської правописної комісії <g/> , | йому | належав розділ про правопис незмінних слів у |
doc#11 | про Мюнхен Андрухович жартома згадував <g/> , що | йому | візу до Німеччини підписував Райнер - Марія |
doc#13 | — спів солов'я. </p><p> Сходить сонце над селом — осанна | йому | <g/> ! Речі йдуть усталеним ладом <g/> , малий пастух жене |
doc#14 | його за собою і ніхто не спроможний указати | йому | дороги <g/> , хоч би декому його путь і здавалась |
doc#15 | самого цього називного відмінка <g/> . Спочатку | йому | приписуються функції психологічного |
doc#16 | що саме закидає Д. Донцов своїм противникам і що | йому | закидають його противники <g/> . В дальших цитатах |
doc#17 | . У 1 і 3 дії Малахій перебуває в оточенні <g/> , яке | йому | сяк чи так рідне й співчутне ( <g/> хуторяни 1 дії <g/> , |
doc#18 | цілком підрядне <g/> . З двадцятьох пісень поеми | йому | віддано дві <g/> , і <g/> , що важливіше <g/> , конфлікт негайно |
doc#19 | , можливо <g/> , написаний тоді <g/> , коли він уже знав <g/> , що | йому | небагато лишилося жити <g/> , своєрідний заповіт |
doc#20 | , що тоді ще не був нагороджений « <g/> присвоєнням <g/> » | йому | « <g/> імени Максима Горького <g/> » <g/> ; натомість він був |
doc#21 | він не як секретар <g/> , а як редактор <g/> . Коли я нагадав | йому | про поезію Леоніда Лимана <g/> , що була в |
doc#22 | поставило проблему безґрунтянства <g/> , і за це ми | йому | вдячні і шануємо його <g/> . В суті речі весь перехід |
doc#23 | почуттів суму <g/> , смутку <g/> , жалю <g/> , горя <g/> , журби <g/> , але | йому | не вистачає цієї лексики <g/> , і він удається до |