Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#37 <p> Але втома й гіркота поступово накопичувалися <g/> , наростали <g/> .
doc#11 ) в Андруховича нема <g/> , і нікому вони не потрібні й не цікаві <g/> .
doc#40 Відміну цього орудного відмінка становить собою орудний відмінок порівняння <g/> , бо й він суттю своєю показує <g/> , як щось відбувається <g/> , себто спосіб <g/> , напр <g/> .
doc#81 Ми тулилися в кухні й кімнаті « <g/> для прислуги <g/> » <g/> , що мала вісім квадратових метрів площі <g/> .
doc#28 Зеров не був неоклясиком у завершеному значенні <g/> , він шукав клясики <g/> , він томився за нею <g/> , він лише подеколи осягав клясичної гармонійности не тільки слова й форми <g/> , а й світосприймання <g/> .
doc#6 Сам він не без гордости оповідає <g/> , що після першого мистецького й комерційного успіху він спромігся завести собі капелюх <g/> , придбати авто ( <g/> фольксваген <g/> !
doc#9 Олена Пчілка приймає його погляд <g/> , що при збагачуванні літературної мови потрібне передусім « <g/> граматичне розширювання <g/> » <g/> , себто словотворення відомими в народній мові формантами2. </p><p> Але вона не відкидає й того <g/> , чого смертельно боявся І. Нечуй-Левицький <g/> : позичень і кування нових слів <g/> .
doc#40 : « <g/> Аж тоді згодився — поляпалися ми долонями й поцілувались <g/> » ( <g/> Мова <g/> ; = один одного поляпали й поцілували <g/> ) <g/> .
doc#1 А що таких коротких періодів у його недовгому творчому житті було декілька <g/> , то це доводить <g/> , з якою швидкістю Т. Шевченко зростав і зрілішав <g/> , що й не дивно <g/> , коли взяти до уваги винятковість його життя <g/> , яке винесло його з найнижчих глибин суспільства до його верхів <g/> , яке кидало його на дно і возносило знову <g/> . </p>
doc#81 Усе це було таке неістотне <g/> , що і тут я ледве пригадую обличчя й прізвища <g/> .
doc#42 <p> Не більше підстав є розглядати « <g/> Китиці часу <g/> » <g/> , — хоч це наче б то відповідало б несподівано скромній в Осьмачки назві збірки <g/> , — як монолог поета про його особисту самоту й лиха <g/> .
doc#47 Лятуринська зверталася до поетичного перекладу не так уже й рідко <g/> , але в своїх збірках вона не виділяла переклади <g/> , а розкидала їх між власними віршами <g/> .
doc#4 Напевно <g/> , поетка могла б без великого труду поєднати речі одного настрою й теми в цикли <g/> , але це було мудрим <g/> , її рішення дати їх у непослідовній послідовності <g/> , в переплеску тем і почувань <g/> .
doc#72 Усі декрети й закони зібрано й наново потверджено у великого обсягу тексті “ <g/> Положення про забезпечення рівноправности мов і про сприяння розвиткові української культури <g/> ” ( <g/> Дурденевский 145-154 <g/> ) <g/> . </p>
doc#81 Ми блукали вулицями Львова або Стрийським парком <g/> , чи то зима <g/> , чи літо <g/> , — стиль не львівський <g/> , а харківсько-київський <g/> , без надміру церемоній <g/> , але й без амікошонства <g/> .
doc#40 В дальшому прикладі ми підкреслили цілу низку слів <g/> , що означають військові й урядові гідності <g/> ; ці слова стали архаїзмами <g/> , бо змінився устрій війська і суспільства і скасовані ці гідності <g/> : « <g/> Панцерний товариш Стемпковський звалив молодого курінного Михайла Бреуса <g/> , й зойкнуло його курінне товариство <g/> , бачивши <g/> , як вп'явся корчійно пальцями в сиру землю й сконав <g/> .
doc#16 Одні вбачали помилку провідників молодої української держави в тому <g/> , що вони не кинули самі соціяльних гасел <g/> ; інші в тому <g/> , що вони надто багато уваги присвячували соціяльним гаслам <g/> , їх пропаганді і реалізації <g/> ; треті вбачали в цьому просто перемогу властивої большевизмові безпринципної й безчесної демагогічности <g/> .
doc#81 Німці радо замовляли їм пейзажі України <g/> , для них — сувенір цієї дикої й страшної країни <g/> , — а також свої портрети <g/> .
doc#59 Навпаки <g/> , придивіться <g/> , з якою уважною закоханістю він ставиться до стрункого й красивого людського тіла — згадаймо риски портретів Галочки <g/> , Ірина <g/> , Зої <g/> , а особливо Лариси <g/> !
doc#81 Від того часу я жадібно збирав усе <g/> , що міг <g/> , з репродукцій бойчукістів <g/> , але мені навіть на думку не спадало шукати знайомства з ними <g/> , хоч на вулицях Харкова я не раз зустрічав стриженого « <g/> під горщок <g/> » білявого Падалку й незграбного <g/> , як і молодшого <g/> , карлувато-горбатого Довгаля <g/> .