This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 | Н. проти Мусі <g/> ) — не було нічого легшого <g/> . Так Муся | завжди | знатиме <g/> , що робить Н. або що робить Муся від Н. <g/> , а |
doc#1 | . </p><p> Насправді ситуація складніша <g/> . Т. Шевченко | завжди | залишався самим собою <g/> . Цілісність його |
doc#2 | глибока <g/> , і <g/> , хоч які прозорі її хвилі <g/> , не | завжди | легко побачити дно </p><p> Розкриваю свої карти одразу |
doc#4 | Лівицька-Холодна в « <g/> нових <g/> » поезіях майже | завжди | пише про себе <g/> . Але про себе в зустрічах з усім |
doc#5 | . У великому х <g/> , що ми силкуємось розв'язати <g/> , | завжди | лишається трохи менший х <g/> , а в ньому знову ще |
doc#6 | , чи точність у відтворенні пейзажу <g/> , при чому не | завжди | <g/> , але часто вони обидві включені в простий <g/> , але |
doc#7 | нашої поезії лежить у копіюванні Европи <g/> . Мені | завжди | ввижався власний шлях <g/> , хоч і не ізольований <g/> , а |
doc#8 | Бер <g/> , він же В. Домонтович ( <g/> але не « <g/> Віктор <g/> » <g/> , — він | завжди | протестував <g/> , коли Домонтовича називали |
doc#9 | і відкриттями <g/> , вислуховував його поради <g/> , | завжди | дорогоцінні <g/> , обговорював свої сумніви <g/> . Думаю |
doc#10 | мінятися в мові навіть тієї самої особи <g/> , але | завжди | це звуки одного ряду <g/> . Звуки ці бувають тільки |
doc#11 | , що в них самі сміхи й дурноляпство <g/> ? Діло тут не | завжди | просте <g/> . Живуть у їхньому світі ( <g/> в тому <g/> , що нема <g/> ) |
doc#12 | літери для свого позначення <g/> . Літери щ і ї | завжди | позначають два звуки <g/> : шч і йі <g/> . Літери е <g/> , ю <g/> , я на |
doc#14 | Бажана до Славутича ( <g/> від великого до малого не | завжди | велика віддаль <g/> ! <g/> ) <g/> , а тому не здається |
doc#15 | слідом за Павлем твердить <g/> , що в реченні | завжди | і неодмінно маємо поєднання двох елементів ( <g/> " |
doc#16 | , не перейняли суті ідеології <g/> . </p><p> Донцову була | завжди | глибоко чужа « <g/> нормальна <g/> » українська |
doc#17 | » стане річчю вже цілком історичною <g/> , але | завжди | залишиться в репертуарі українського театру |
doc#18 | . Люди звуть це смертю <g/> » <g/> . Читач не конче і не | завжди | мусить вірити авторові <g/> . Зокрема ці слова взяті |
doc#19 | засланця <g/> » <g/> . Не виключено <g/> , отже <g/> , що настрої ці | завжди | були властиві письменникові і культурництво |
doc#20 | . Юрій Лавріненко ( <g/> тоді він ще не був мені Юрком <g/> ) | завжди | тримався в товаристві свого Поллукса <g/> , другого |
doc#21 | одно <g/> , де друкуватися <g/> , хоч на паркані <g/> ” <g/> , а Косач | завжди | був нічий і всіх <g/> . Отже <g/> , МУР чистої крови мав |