Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#1 У « <g/> Марії <g/> » використана та ж техніка <g/> , але не так напористо <g/> , з далеко більшим чуттям <g/> .
doc#4 То це смиренна покора — </p><p> Ми ж <g/> , спрацьовані <g/> , будемо ждати </p><p> тіні й ласки вечірніх крил <g/> … </p>
doc#5 Теорія протеїнів чи роман про кохання <g/> , – що ж таке <g/> , зрештою <g/> , « <g/> Невеличка драма <g/> » <g/> ? </p>
doc#6 Такою ж спрощеною монументальністю відзначаються сцени праці польських робітників “ <g/> Лісоруби в долині Оттави <g/> ” і “ <g/> Поляки в Лейкгеді <g/> ” — чотири потужні постаті робітників <g/> , що працюють на пересипанні зерна <g/> .
doc#9 <p> Розгляньмо ж тепер кожен з цих періодів зокрема <g/> , з тим щоб потім <g/> , підбивши підсумки <g/> , окреслити синхронно <g/> , які ж галицькі елементи сприйняті й засвоєні сучасною українською літературною мовою і яка їхня питома вага <g/> , а почасти й накреслити деякі ймовірні перспективи <g/> . </p>
doc#10 До хибности його схеми в ( <g/> 4 <g/> ) спричинилося <g/> , можна думати <g/> , хибне і чисто апріорне твердження <g/> , ніби “ <g/> цей процес ( <g/> розвитку — Ю.Ш. <g/> ) в дифтонгізованих о <g/> , е сливе на всьому просторі української язикової території в основному свойому напрямку був єдиний <g/> ” ( <g/> 4 <g/> , 133 <g/> ) і що відмінність сучасних рефлексів — і ( <g/> або ї <g/> , ы <g/> , у <g/> ) в південних говірках <g/> , поліфтонги в північних — це “ <g/> не два шляхи процесу <g/> , а дві стадії того ж самого процесу <g/> ” ( <g/> 4 <g/> , 137 <g/> ) <g/> . </p>
doc#12 <p> Б. Чергування е—о. </p><p> 1. Пістя шелесних звуків ж <g/> , ч <g/> , ш <g/> , щ <g/> , дж і після й е чергується з о. Нормально о з'являється тоді <g/> , коли в наступному складі стояв голосний <g/> , веред яким приголосний не пом'якшувався <g/> , а саме а <g/> , о <g/> , у <g/> , и ( <g/> з старого ы <g/> ) <g/> , -ъ. Перед іншими складами зберігається е <g/> , надр <g/> .
doc#14 Що ж <g/> , коли поет хоче бути таким <g/> , ми змушені прийняти його таким <g/> , бо не можна його не прийняти <g/> .
doc#15 Він розглядає як однотипні ( <g/> генетично <g/> , але в нього взагалі підхід генетичний <g/> ) такі речення <g/> , як <g/> : пожар <g/> , время <g/> , стыд <g/> , стыдно <g/> , хорошо <g/> , хожено <g/> , убито - на тій підставі <g/> , що всі ці слова - іменного походження <g/> ; сюди ж відносить він і переліки <g/> , заголовки і т. п. </p><p> Томсон знає тільки ті бездієслівні речення <g/> , в яких нема ні присудка <g/> , ні підмета <g/> , а для безпосереднього повідомлення всього складного </p><p> уявлення означається словом та частина його <g/> , яка випадково найбільше збуджена в душі мовця <g/> , бо звичайно нема таких слів <g/> , якими можна позначити все складне уявлення в сукупності <g/> .
doc#16 Розкриваємо його й читаємо буквально таке <g/> : « <g/> Всього ж паче убогих не забувайте <g/> , но єлико могуще по силі корміте <g/> , і придавайте сироті <g/> , і вдовицю оправдіте самі <g/> , а не вдавайте сильним погубити чоловіка <g/> .
doc#17 Справа не в « <g/> большевицьких книжках <g/> » <g/> , яких нібито начитався Малахій <g/> , – це членам його родини всі книжки видаються большевицькими <g/> ; недурно ж Малахій цитує не так Леніна <g/> , як <g/> …
doc#18 Тільки сліпі <g/> , як знову ж таки Оріон <g/> , не бачать цього <g/> .
doc#19 У найпесимістичнішій поезії « <g/> Думки засланця <g/> » <g/> , знаній нам з редакції 1877 року <g/> , де поет доходить розпучливого висновку про неминучу марну смерть <g/> , про те <g/> , що йому « <g/> слави собі і Україні добра не надбать <g/> » <g/> , за звичною для тогочасної української літератури темою все таки <g/> , навіть у самому зверненні до смерти <g/> , звучить хвала життю <g/> : </p><p> Ой <g/> , підожди ж ще хоч рік <g/> , моя любая <g/> ! </p>
doc#21 Але якби ж можна було все таки мати відомості з дому і його довкілля <g/> !
doc#22 Але ж нема доріг <g/> .
doc#23 « <g/> Чого ж очам моїм не мило <g/> ?
doc#24 <p> Чому ж панує червоний колір <g/> ?
doc#25 Для нього більше важило підкреслити давність поділу східніх слов'ян на групи <g/> , і тому він у полеміці з Булічем силкувався довести <g/> , що є <g/> , власне <g/> , тільки одна риса <g/> , беззастережно спільна всім східньослов'янським мовам ( <g/> повноголос <g/> ) <g/> , більш-менш сюди він погоджувався прилучити це початкове о- з je- ( <g/> озеро <g/> , осінь <g/> ) і ж із *dj ( <g/> пряжа <g/> ) ( <g/> 8 <g/> , 165 <g/> ) <g/> .
doc#26 До того ж <g/> , Україна не повинна була мати від того часу ані грошей своїх <g/> , ані поштових марок <g/> , ані війська <g/> , ані міліції <g/> , ані власних свят <g/> .
doc#27 У добу найгірших утисків українського друкованого слова <g/> , після Емського указу <g/> , кажучи про утиски від цензури <g/> , Куліш підсумовує <g/> , що « <g/> се все таки люде <g/> , хоч і деспоти <g/> , та люде <g/> » <g/> , і будує далі таке порівняння <g/> : « <g/> Подивіться ж тепер на недолюдків націоналістів українських <g/> …